Щодо кожного виду податків, зборів, інших обов'язко-вих платежів об'єкти їхнього оподаткування визначаються безпосередньо у відповідних законах. При цьому слід вра-хувати, що об'єкти оподаткування зазнають постійних змін (наприклад, об'єкт оподаткування прибутку підприємств).

Об'єкт оподаткування тісно пов'язаний з джерелом по-датку — національним доходом, поза як усі оподатковувані об'єкти становлять ту чи іншу форму національного доходу. Водночас окремі види цього доходу (заробітна плата, прибуток, процент, рента) мають самостійне значення, і тому об'єкт оподаткування і джерело податку не завжди збігаються.

Одна з ключових проблем, що виникають при розробці будь-якого податку, — чітке визначення порядку форму-вання податкової бази. Від цього залежить, наскільки чітко буде визначено розмір податкових зобов'язань платника податків.

У практиці оподаткування дуже часто необгрунтоване ототожнюють поняття об'єкт оподаткування і податкова база. Так, об'єкт оподаткування, як зазначалось раніше, — це юридичний факт, саме ті дії, події або стан, які зобов'язу-ють платника сплачувати податок. Термін податкова база служить для того, щоб кількісно виразити предмет оподат-кування. В ряді випадків податкова база фактично є ча-стиною предмета оподаткування, до якої застосову-ється податкова ставка. Але це правильно тільки тоді, коли предмет оподаткування безпосередньо визначає і дає можливість застосовувати до себе обчислення.

Податкова база необхідна саме для обчислення податку. Але вона безпосередньо не є умовою (об'єктом оподатку-вання), що породжує обов'язок сплатити податок.

Наприклад, об'єктом оподаткування при реалізації майна буде не саме майно, а угода з купівлі—продажу. Майно в даному випадку є кількісне вираження об'єкта опо-даткування.

Одиниця оподаткування — це частина об'єкта оподат-кування, стосовно якої відбувається встановлення норма-тивів і ставок обкладення. Вона залежить від об'єкта, вира-жається в грошовій або натуральній формі і має переважно розрахунковий характер. Так, при оподаткуванні земель використовуються одиниці виміру, прийняті в країні, — акр, гектар, сотка, квадратний метр тощо; при встановленні акцизів на бензин — літр, галон і т. д.; при оподаткуванні прибутків та доходів одиницею оподаткування є національна грошова одиниця.

З погляду рівності і справедливості розподілу податкового тягаря питания про одиницю оподаткування стано-вить одну з найскладніших проблем податкового права.

Принципи рівності та справедливості оподаткування, що складають основу теорії побудови податків, зумовлюють і кількість податкових ставок — розмір податку на одиницю оподаткування.

Базова ставка — це ставка податку без урахування особ-ливостей суб'єкта чи видів діяльності (наприклад, за подат-ком на прибутки підприємств та організацій вона дорівнює 20%). За деякими податковими платежами внаслідок ве-ликої кількості ставок (наприклад, акцизний збір) про по-няття базова ставка можна говорити лише умовно.

Залежно від цих постулатів і характеру предмета опо-даткування можна було робити поділ податкових ставок раніше на тверді (наприклад, податок із власників транс-портних засобів) і відсоткові. Тепер, з урахуванням темпів інфляційних процесів, тверді ставки приведено до певної відповідності з величинами, кратними мінімальній заробіт-ній платі, затвердженими Верховною Радою України. В ос-новному нині трапляються ставки, виражені у відсотках.

Відсоткові ставки поділяються на пропорційні і про-гресивні. Перші базуються на принципі стабільної ставки податку, який стягується з предмета оподаткування. Із зро-станням бази оподаткування ставка зростає пропорційно. Прогресивні ставки базуються на принципі збільшення процента в міру зростання об'єкта оподаткування і утво-рюють шкалу ставок з простою або складною прогресією. Проста прогресія передбачає зростання податкової ставки щодо всього об'єкта оподаткування, а складна — поділ його на частини, кожна наступна з яких оподатковується за підвищеною ставкою. В сучасних умовах оподаткування доходів юридичних осіб здійснюється за однією ставкою, без прогресії, а доходи фізичних осіб — за прогресивною шкалою.

У світовій практиці прогресивне оподаткування має ста-новити не більше 20% усіх платників податків, а макси-мальна ставка податку (50%) — не більше 1% від їхнього загального числа.

Інколи застосовується змішане оподаткування, при яко-му використовуються для однієї частини доходів пропор-ційні ставки, для іншої — прогресивні.

Слід враховувати, що при здійсненні пошуку оптималь-них форм ставок є дуже важливим встановлення взаємо-зв'язку ставок із податками з юридичних та фізичних осіб. Наслідки при ухиленні від сплати податків менші, якщо різноманітні види доходів підлягають оподаткуванню за однаковими ставками, оскільки в такому разі виключаєть-ся тенденція до перерозподілу доходів на користь тих, котрі підлягають оподаткуванню за меншою ставкою.

Податковий період — це строк, протягом якого завер-шується процес формування податкової бази, остаточно виз-начається розмір податкового зобов'язання. Поняття по-датковий період не слід плутати з поняттям звітний період, тобто строк складання та надання податковому органу звітності.

Податковий період має бути чітко визначеним: нечіткість може стати причиною серйозних порушень прав платників податків.