векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком век-селів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків Ук-раїни;—

у господарському обігу можуть використовуватись простий і переказний векселі;—

вексельний бланк може заповнюватися друкованим та не-друкованим способами;—

сума платежу за векселем обов'язково заповнюється цифра-ми та літерами;—

вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та посвщчується печаткою.

Розрізняють два види векселів: простий і переказний (ст.21 За-кону “Про цінні папери і фондову біржу”).

Простий вексель — це складений за суворо визначеною фор-мою документ, за яким боржник (векселедавець) приймає на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначе-ний строк або на вимогу здійснити платіж кредитору (векселе-держателю) або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселедавець.

Переказний вексель (тратта) — складений за суворо визначеною формою документ, в якому міститься проста, нічим не обумовлена пропозиція боржника, векселедавця (трасанте) іншій особі, плат-нику (трасату) в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він накаже.

Переказний вексель відрізняється від простого тим, що в да-ному разі векселедавець сам платежу не здійснює, а переказує цей свій обов'язок на свого боржника (платника по векселю). Лереказний вексель також може переказуватись одним держа-телем іншому. Відповідно до Положення “Про переказний і прос-тий вексель” передавальний напис (індосамент) виконується на звороті векселя або на додатковому аркуші (так званий аллонж до векселя). У разі використання додаткового аркуша він пови-нен бути приєднаний до векселя клеєвим способом. При цьому індосамент, що розміщується першим на додатковому аркуші, повинен починатися на векселі і закінчуватися на додатковому аркуші, а печатка має розміщуватися на з'єднанні векселя і до-даткового аркуша.

Для здійснення платежу вексель пред'являється платнику. Його згода на оплату векселя (акцепт) оформляється написом на век-селі.

При неодержанні платежу за векселем банк платника зобов'я-заний подати вексель для опротестування від імені довірителя — банку векселедержателя.

Векселі для вчинення протесту про несплату приймаються нотаріусами на наступний день після за-кінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Міністерством юстиції України 14 червня 1994 р..

Опротестований вексель з надписом про протест і актом про-тесту повертається від нотаріуса векселедержателю.

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержан-ня в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України від 6 березня 1992 р. “Про приватизаційні па-пери”, а також іншими законодавчими актами України.

Так, запровадження в обіг приватизаційних майнових сер-тифікатів (цінних паперів, які засвідчують право власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна дер-жавних підприємств) у паперовій формі було здійснено згідно з зазначеним вище Законом, а також згідно з Постановою Вер-ховної Ради України від 29 липня 1994 р. “Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її ви-конанням”, Указом Президента України від 21 квітня 1994 р. “Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сер-тифікатів” та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серп-ня 1994 р. “Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 29 липня 1994 року “Про вдосконалення меха-нізму приватизації в Україні і посилення контролю за її вико-нанням”. Видача приватизаційних майнових сертифікатів здійснюється в порядку, встановленому Положенням про поря-док видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердже-ним наказом Національного банку України від 2 грудня 1994 р. із змінами, внесеними наказом від 14 листопада 1995 р.

Приватизаційні папери мають такі реквізити: запис про при-належність паперу до України; найменування органу, що випустав папір; зазначення виду приватизаційного паперу, серії та порядкового номера; дату випуску і строк використання; номі-нальне значення приватизаційного паперу у вартісному, обчис-леному виходячи з відновної вартості майна, що приватизуєть-ся, та (або) натуральному вираженні, або в умовних одиницях; прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання власника, відо-мості про документ, що посвідчує його особу; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку устано-ви, яка видала папір.

У приватизаційних паперах також міститься інформація про умови і порядок їх використання та про права власника.

Приватизаційні папери використовуються громадянами Украї-ни лише шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що вста-новлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу з обо-в'язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супровод-жується погашенням приватизаційного паперу. Угоди, укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, не передба-чених Законом “Про приватизаційні папери”, є недійсними.

Громадяни мають право застосовувати приватизаційні папери одного виду в різних сферах приватизації шляхом забезпечення їх взаємного конвертування. Конвертованість приватизаційних паперів у період приватизації забезпечується встановленням ко-ефіцієнтів для перерахунку номінального значення паперу од-ного виду при його конвертуванні в інший. Постанова Верховної Ради України від ЗІ січня 1996 р. “Про затвердження коефіцієнта конверсії приватизаційних май-нових сертифікатів і житлових чеків” (затверджено коефіцієнт конверсії приватизаційних майнових сертифікатів і житлових чеків у розмірі 1.)

Розглянуті тут види цінних паперів названі в ст.3 Закону “Про цінні папери і фондову біржу” вичерпним переліком, який уяв-ляється невиправдано обмеженим. В цивільному обороті беруть участь й інші документи, які за своїм призначенням можна було б віднести до цінних паперів. Це інвестиційний сертифікат, ком-пенсаційний сертифікат, чек, коносамент тощо.

Відповідно до