Компенсаційні сертифікати можуть використовуватися для прид-бання акцій акціонерних товариств, що створюються в процесі приватизації державного майна Постанова Кабі-нету Міністрів України “Про порядок обігу сертифікатів, отриманих громадянами України як компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощад-ного банку та колишнього Укрдержстраху” від 7 лютого 1996 р..

Разом з тим слід мати на увазі, що існують зобов'я-зання держави перед громадянами України щодо компенсації гро-шових заощаджень, передбачено, що не використані для прива-тизації державного майна компенсаційні сертифікати може бути повернуто вкладникам до установ Ощадного банку України Закон України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” від 21 листопада 1996р..

Чек застосовується для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юри-дичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Розрахун-ковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів Інструкція № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р., п. 44.

Коносамент є товаророзпорядчим документом, що посвідчує право його держателя розпоряджатися зазначеним в коносаменті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезення. Ко-носамент головним чином застосовується при здійсненні мор-ських перевезень і є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Реквізити коносамента визначені ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України. Передача коносамента здійснюється з дотриманням таких правил: 1) імен-ний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в іншій формі з дотриманням правил, установле-них для передачі боргової вимоги; 2) ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передаточними на-писами; 3) коносамент на пред'явника може передаватися шля-хом простого вручення (ст. 140 КТМ України).

Таким чином, охарактеризовані документи, як видно, мають ознаки цінних паперів, але в законодавчому порядку такими не визнані. В зв'язку з цим було б доцільно включити їх до переліку цінних паперів, закріпленого Законом “Про цінні папери та фондову біржу”, а сам перелік зробити відкритим.

Розділ ІV. Вексель як об'єкт цивільних прав

4.1. Джерела вексельного законодавства.

В господарському обороті широке застосування належить векселю. Введений в обіг для заміни готівки, коли шляхи сполучення були малонадійними, а гроші — тільки металевими, вексель пройшов декілька етапів еволюції. Спочатку він був формою розрахунків. Мова йшла, по суті, про письмовий документ, який клієнт вручав своєму банку. Останній поручав своєму банку-кореспонденту, який знаходив-ся в іншому місті, виплатити суму грошей, вказану у векселі, іншій особі, ім'я якої зазначено у векселі. З XVIII століття век-сель почав виконувати функцію кредитування. Бернар і Коллі. “Толковый экономический и финансовый словарь”. М., 1994. - т. ІІ. - С.132. Векселедавець, складаючи вексель, вказував в ньому віддалений термін плате-жу, в результаті чого з'являлась можливість продати товар, який був придбаний в обмін на вексель.

В сучасних умовах в світі існує дві основні системи вексельно-го законодавства. Одна з них заснована на основі Женевської вексельної конвенції від 7.06.30 р. № 358, яка встановила “Од-наковий закон про переказний і простий вексель”. Країни, які входять в Женевську систему вексельного законодавства, уніфі-кували своє законодавство на основі названої конвенції або прий-няли закони, змістом відповідні цій конвенції.

Друга світова система вексельного законодавства заснована на англійському Законі про переказні векселі 1882 року. До неї на-лежать країни, які входять до “Загального права”.

Самостійну групу складають країни, вексельне законодавство яких не входить ні в одну із названих систем і врегульоване національними нормами права.

Україна входить до першої із названих систем вексельного за-конодавства. В Україні запроваджено вексельний обіг з використання простого і переказного векселів відповідно до “Однакового закону про переказний і простий вексель”, прий-нятого Женевською конвенцією в 1930 році (далі пойменований Женевський вексельний закон) Постанова Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті України”, від 17 червня 1992 року.

Керуючись Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” та враховуючи, що Положення про переказний і простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 року № 104/1341 розроблялось відповідно до Женевського вексельного закону, вексельний обіг на території України здійснюється з дотриманням вимог цього Положення.

Слід зазначити, що Положення про переказний і простий век-сель 1937 року відтворює зміст Женевського вексельного закону.

Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України і Національ-ного банку України від 10 жовтня 1992 року № 528 підтвердила дію в Україні вказаного Положення. В Україні прийнято також ряд інших законодавчих і підзаконних нормативних актів, які регулюють окремі питання вексельного обігу. Серед них Закони України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про заставу”, “Про підприємства”, Укази Президента України “Про інвес-тиційні фонди та інвестиційні компанії”, “Про сплату держав-ного мита за вексельні бланки”. Інструкція про порядок вчи-нення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена нака-зом Міністерства юстиції України № 18/5 від 18.06.1994 р.

Законодавством встановлюється спеціальний правовий режим щодо складання і форми векселя, терміну платежу для пред'яв-лення векселя до оплати, пролонгації векселя, протесту на ви-падок несплати, терміну позовної давності.

4.2. Поняття