Існує думка, що юридична відповідальність і кримінально-правова, зокрема, це обґрунтована на вимозі кримінального закону, оцінка судом від імені держави суспільно-небезпечного діяння і покарання особи, яка його скоїла.

Поняття кримінальної відповідальності в теорії кримінального права трактується по різному, що призводить до розходжень при співсталенні понять кримінальної відповідальності і кримінальних правовідносин, кримінальної відповідальності і покарання, визначення змісту кримінальної відповідальності, визначенні моменту виникнення і припинення кримінальної відповідальності., і нарештц про підстави кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність - результат порушення кримінально-правової норми, характер порушеної вимоги визначає правову природу відповідальності, вона похідної від кримінально-правовї норми.

Однак кримінальна відповідальність не може зводитись тільки до покарання. Чинне законодавство розрізняє покараня і кримінальну відповідальність. Оскільки покарання є основною, але не єдиною формою кримінальної відповідальності, про що свідчить, зокрема, положення ч. 1 ст. З та ст. 50 КК.

Із наведених точок зору більш слушною видається та, що розглядає кримінальну відповідальність як реальне по-кладання на особу, яка вчинила злочин, передбачених кримінальним законом і конкретизованих вироком суду заходів державного осуду і примусу. Єдине уточнення, яке потрібно, очевидно, зробити, - в окремих випадках кримі-нальна відповідальність може зводитися лише до держав-ного осуду особи, яка вчинила злочин.

Інші точки зору, як уявляється, в тій чи іншій мірі не відповідають зазначеним вище основним юридичним озна-кам кримінальної відповідальності. Так, обов'язок особи відповісти за вчинення злочину і стерпіти передбачені кри-мінальним законом обмеження не є реакцією держави на вчинений злочин. У цьому плані, очевидно, сам по собі обов'язок не може бути кримінальною відповідальністю.

Щодо розуміння кримінальної відповідальності як спе-цифічних кримінально-правових відносин (сукупності кри-мінально-правових, кримінально-процесуальних та кримі-нально-виконавчих відносин), то воно занадто розширює її зміст. Кримінально-правові відносини, як уявляється, є більш широким правовим явищем, ніж кримінальна відповідаль-ність, а їх співвідношення потребує окремого розгляду.

Кримінально-правові відносини, тобто відноси-ни, які регулюються нормами кримінального права, не-однорідні. Серед них розрізняють так звані регулятивні і охоронні кримінально-правові відносини. Кримінальна відповідальність, у її ретроспективному розумінні, пов'яза-на з останніми, а саме з тими із них, що виникають у зв'язку з вчиненням злочину.

Характеристика цих відносин та визначення їх спів-відношення з кримінальною відповідальністю передбачає з'ясування ряду питань, зокрема: а) з якого моменту вини-кають охоронні кримінально-правові відносини, пов'язані з вчиненням злочину, та які юридичні факти їх породжують; б) який основний зміст охоронних кримінально-правових відносин; в) яким чином вони реалізуються; г) коли вони припиняються.

В чинному Кримінальному ко-дексі України підставам кримінальної відповідальності при-свячена ст. 3 Загальної частини. Вона має саме таку назву і, як уже зазначалось, передбачає: що “кримінальній відповідальності і покаранню підлягає ли-ше особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умис-но або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочи-ну, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону”.

Питання про підстави кримінальної відповідальності сто-суються певні положення Конституції України, зокрема: ч. 2 ст. 62: “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду” Конституція України. - К., 1998..

Крім того, з питанням про підстави кримінальної відпо-відальності пов'язані передбачені КК України окремі види звільнення від кримінальної відповідальності. Серед них, перш за все, необхідно звернути увагу на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків давності притягнення до неї (ст. 48) та на звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів гро-мадського впливу - в частині, що передбачає можливість притягнення до кримінальної відповідальності особи, пере-даної на поруки (ч. 5 ст. 51).

Таким чином, охоронні кримінально-правові відносини, пов'язані з вчиненням злочину, виникають із моменту вступу обвину-вального вироку, яким засуджується особа, що вчинила злочин, у законну силу.

Юридичними фактами, що породжують ці відносини, є: а) суспільне небезпечна поведінка особи, яка порушує певні кримінально-правові норми; б) наявність обвинуваль-ного вироку суду, в якому ця поведінка визнана конкрет-ним злочином; в) вступ вироку в законну силу.

Основним змістом зазначених охоронних криміналь-но-правових відносин є права та обов'язки їх суб'єктів, що кореспондують між собою; в загальних рисах ці права та обов'язки включають: а) право держави в особі суду кон-статувати факт вчинення особою злочину і тим самим піддати її державному осуду (накласти на особу "тавро" злочинця); б) право держави вживати до особи у передба-чених законом випадках конкретних кримінально-правових заходів; в) обов'язок особи, що вчинила злочин, сприйняти державний осуд; у передбачених кримінальним законодав-ством випадках піддатися конкретним кримінально-право-вим заходам; г) право особи (і відповідно, обов'язок дер-жави) забезпечити дотримання всіх положень криміналь-ного закону при її засудженні та покладанні на неї конк-ретних кримінально-правових заходів.

Отже, кримінальна відповідальність є формою реалізації охоронних кримінально-правових відносин, пов'язаних із вчиненням злочину, оскільки в обвинувальному вироку, що вступив у законну силу, здійснюється державний осуд злочинця, момент виникнення цих відносин і момент “ви-никнення” кримінальної відповідальності співпадають.

Охоронні кримінально-правові відносини, пов'язані з вчиненням злочину, і кримінальна відповідальність як фор-ма їх реалізації припиняються з моменту виконання всіх тих обов'язків (і відповідно, здійснення всіх тих прав), що становлять основний зміст таких відносин; цим моментом має бути, очевидно, той, з якого особа визнається такою, що не має судимості.

Враховуючи викладене, кримінальну відповідальність можна визначити як форму реалізації охоронних кримі-нально-правових відносин, пов'язаних із вчиненням зло-чину, яка завжди полягає у державному