Правовідновлю-вальною функцією цивільна відповідальність відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, окремим видам яких також властивий майновий зміст (наприклад, штраф і конфіска-ція як міри адміністративної або кримінальної відповідальності).
Правовідновлювальна (компенсаційна) функція позадоговір-ної відповідальності взаємопов'язана з її карною функцією. Цей зв'язок виявляється у тому, що здійснення правовідновлюваль-ної функції повинно викликати зменшення майнової сфери пра-вопорушника. Коли відновлення майнової сфери потерпілого не призводить до зменшення майна правопорушника, тоді така міра не може бути позадоговірною відповідальністю. Прикладом може служити двостороння (одностороння) реституція, що має місце у випадку визнання угоди недійсною, повернення одержа-ного майна без правової підстави (ст.469 ЦК України).
Втрата тієї чи іншої функції призводить до припинення існу-вання позадоговірної відповідальності як правової категорії. За-значені функції тісно між собою пов'язані, ні одна з них не має переваги перед іншою.
Мета позадоговірної відповідальності — виконання всіма учас-никами цивільно-правових правовідносин диспозиції правової норми.
3. Підстави позадоговірної відповідальності.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст.440 ЦК України). Необхідні еле-менти складу такі: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Фактич-ною підставою є вчинення правопорушення. У цій формі вира-жена формула генерального делікту: “Хто за своєї вини заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати”. Встановлений стат-тею 440 склад цивільного правопорушення поширюється на всі норми, що входять до глави 40 ЦК України, тією мірою, в якій його не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави.
Шкода — зменшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. - С. 311.. Виступаючи як зменшення наявних майнових, особистих благ, шкода може бути майновою і моральною (немайновою). Майновою вважається шкода, яка має певну економічну цінність і виражається в гро-шах. Моральною, в свою чергу, буде шкода, яка не має еконо-мічного змісту і не може бути виражена в грошах. У судовій практиці моральна шкода визначається як моральні або фізичні страждання, заподіяні внаслідок порушення особистих немай-нових прав громадянина або організації чи їх майнових прав (постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. “Про судову практику в справах про відшкодування мо-ральної (немайнової) шкоди”). Необхідно зазначити, що харак-тер шкоди не визначається об'єктом, якому вона завдається. Майнова і моральна шкода може мати місце як при порушенні майнових, так і особистих благ. Наприклад, заподіяння каліцт-ва, що викликало зниження працездатності, призводить до змен-шення заробітної плати. Привласнення чужого авторства поз-бавляє автора одержати авторський гонорар. У наведених при-кладах майнова шкода є наслідком порушення особистих не-майнових благ. У зв'язку з цим знищення фотографії близької людини викликає певні душевні страждання (моральну шкоду), проте майнова шкода відсутня.
Вказуючи на шкоду як елемент цивільного правопорушення, стаття 440 ЦК України передбачає майнову шкоду, внаслідок якої до складу правопорушення входить лише майнова шкода. Її відсутність виключає кваліфікацію поведінки як цивільного пра-вопорушення. Разом з тим до складу правопорушення входить і моральна шкода (ст.4401 ЦК України). Хоча вона, на відміну від майнової, не визначає розміру її відшкодування, суд виносить рішення про відшкодування у грошовій або іншій матеріальній формі моральної шкоди.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається з ураху-ванням суті позовних вимог, характеру правопорушення, глиби-ни моральних і психічних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
При пошкодженні чи знищенні майна шкода виражається у сумі вартості знищеної або пошкодженої речі. Коли така річ приносила плоди і доходи, тоді шкода виражається у втраті мож-ливості їх одержання. При ушкодженні здоров'я потерпілий втрачає повністю або частково працездатність, що обмежує прояв своєї особистості, внаслідок чого виникає повна або часткова втрата заробітної плати. При заподіянні смерті майнова шкода виявляється в утраті можливості одержувати майнове утримання непрацездатними особами, які були на утриманні померлого, а також у витратах, понесених на поховання померлого.
Майнова шкода, входячи до складу цивільного правопорушен-ня, виконує ще одну функцію — її розмір визначає розмір ци-вільної відповідальності.
Протиправність поведінки — це невиконання юридичного обо-в'язку, встановленого нормою права. Юридичні обов'язки, ухи-лення від яких заборонено законом, виявляються у формі необ-хідності утримуватись від вчинення певних дій для невизначе-ного кола. Протиправність завжди виявляється у конкретних фор-мах і поза ними не існує. Форми протиправної поведінки безпо-середньо пов'язані з формами юридичних обов'язків:—
необхідність вчиняти певні дії для конкретної особи (актив-ний обов'язок);—
необхідність утримуватися від вчинення дій, заборонених нормою права (пасивний обов'язок).
Якщо для виконання активного юридичного обов'язку необ-хідно зобов'язаною особою вчиняти певні дії, то пасивний юри-дичний обов'язок виконується шляхом утримання від вчинення заборонених дій.
Відповідно до форм юридичних обов'язків Протиправність ви-ступає у формі дії і бездіяльності. Протиправна дія—це поведін-ка, що заборонена законом. У разі протиправної бездіяльності особа не вчиняє дії, до якої вона зобов'язувалася нормою права. Сама по собі пасивність не є протиправною, вона стає такою лише у випадку, коли норма права зобов'язує дану особу до вчи-нення відповідної дії. Як дія, так і бездіяльність — це форми люд-ської поведінки, в яких виражена її свідомість і воля. Вольова дія (бездіяльність) особи завжди допускає наявність і відображається в тому чи іншому вчинку, який підпадає під правовий вплив. Право здатне вплинути й на імпульсивну поведінку особи, при якій людина зберігає достатні можливості самоконтролю.
Отже, значення правового регулювання полягає в тому, що закон пред'являє свої вимоги у формі правових приписів лише до тих, хто може їх