Курсова робота

з теорії держави і права

"Основні права народу, нації, людства "

Зміст

Вступ

І. Основні права нації (народу)

ІІ. Основні міжнародно-правові акти, які визнають і захищають права народу (нації).

ІІІ. Основні права людства

І\/. Права людини і права нації як політологічна проблема.

1. Особливості розмежування політичних сил суспільства.

2. Загальна структура поділу населення країни.

3. Основні права народу (нації) в антидемократичних і тоталітарних державах.

\/. Права національних меншин в Україні.

1. Основні нормативно-правові документи які захищають права національних меншин в Україні.

2. Конституційно - правовий статус національних мншин.

\/І. Міжнародно-правові стандарти з прав людини та законодавство України.

Висновки

Список використаних першоджерел

Вступ

Україна, ставши на шлях розвитку та становлення дійсно суверенної і незалежної країни, неухильно орієнтуючись на визнанні світовою спільнотою демократичні та гуманістичні за своїм змістом і спрямованістю міжнародні стандарти, приступила до формування державних інституцій, місцевого самоврядування, системи національного права. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну соціальну, правову державу. Основоположними принципами такої держави об’єктивно виступають верховенство Права, першочергова соціональна цінність прав і свобод людини і громадянина. Саме тому ст. 3 Конституції України підкреслює, що «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні визнаються найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Частина ж перша ст. 8 Основного Закону нашої держави проголошує: «В Україні визнається і діє принцип верховентва права».

Конституційне закріплення такого підходу до людини і громадянина та права вимагає організації та здійснення діяльності держави, її органів і посадових осіб у повній відповідності з правовими настановами. Ці ж вимоги мають бути орієнтирами й у повсякденному житті кожного громадянина. Все зазначене, а також активні процеси розбудови Української держави, діяльність, спрямована на створення національної системи права, вимагають глибокого знання і розуміння не тільки змісту приписів чинного законодавства, але й основних принципів, ідей, закономірностей та напрямів розвитку основоположних державно-правових явищ.

І. Основні права нації (народу)

Основні права нації (народу) - це певні можливості кожної нації (іншої етнічної спільності, народу) необхідні для нормального її існування і розвитку у конкретно-історичних умовах, об’єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку людства, які мають бути загальними й рівними для всіх націй (народів) Рабінович М.П. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спец. "Правознавство".-Бородянка, 1993 р., - ст. 11.

Первинним основним правом нації (народу) є право на існування та вільне самовизначення - насамперед політичне (державна самоорганізація), а також економічне, соціальне, духовно-культурне (гуманітарне).

До інших прав цієї групи належать, зокрема, можливості:

- економічного, соціального і культурного розвитку;

- розпоряджатись природними та матеріальними ресурсами на своїй території;

- мирного співіснування з іншими народами і націями (право на безпеку і мир);

- підтримувати природне середовище в стані, необхідному для забезпечення й відтворення здорового генофонду народу, нації (право на екологічну безпеку).

ІІ. Основні міжнародно-правові акти,

які визнають і захищають права народу (нації).

Процес міжнародного визнання права народів (націй) на самовизначення відбито у таких документах:

- Статут Організації Об’єднаних націй (п. 2, ст. 1);

- Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам (ООН, 1960 р.);

- Пакт про громадянські і політичні права (ст. 1);

- Пакт про економічні, соціальні і культурні права (ст. 1);

- Декларація про принципи міжнародного права, щотрактуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно Статуту ООН (1970 р.);

- Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.);

- Африканська хартія прав людини і народів (1981 р.) Права людини. Основні міжнародно-правові документи: 35 док. / Упоряд. Ю.К. Качуренко.

.

У кожної нації (народу) є не тільки права, але й соціальні обов’язки. Це певні обов’язки щодо інших націй, народів, які є її сучасниками, існують «паралельно» з нею. Це також обов’язки перед її новими і прийдешніми поколіннями. Це, зрештою, й обов’зки перед пам’яттю минулих поколінь.

В захист основних прав народу у Міжнароднопу Пакті про економічні, соціальні і культурні права присвячена перша стаття, в які говориться, що «всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій поіличний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток. Всі народи для досягнення сіоїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають з міжнародного економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного права. Жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування.

Всі народи, які беруть участь у цьому Пакті, в тому числі ті, що несуть відповідальність за управління несамоврядними і підопічними територіями, повинні відповідно доположень Статуту Організації Об’єднаних націй, заохочувати здійснення права на самовизначення і поважати це право» Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права. Стаття 1..

Аналогічну статтю про захист основних прав народу містить також міжнародний Пакт про громадянські і політичні права.

ІІІ. Основні права людства

Основні права людства - це певні можливості людства, необхідні для його існування і розвитку як єдиного, цілісного суб’єкта світової історії - носія земної цивілізації, які об’єктивно зумовлені станом соціальногота природнього середовища Рабінович М.П.