незалежних державах. Народ, яеий формується на підвалинах корінної нації і предстваників інших національностей, що мещкають на території певного державного утворення, повинен стати суб’єктом державної влади, гарантом її суверенітету. Національні цінності і здобутки нації, яка дала ім’я державі, як це властиво цивілізованим країнам світу, зумовлюють специфіку країни, її політичну культуру. Німецька, фінська чи якась інша нація, як відомо визначають своєю культурою, традиціями специфіку розвитку своїх країн. Така ж ситуація має відбутися і в Україні. Під час розбудови Української незалежної держави її національні права і права людини мають здійснюватися одночасно і в повній єдності Права людини і права нації як політологічна проблема. // Куць О. ; Розбудова держави, 1994 р., №6., - ст. 57.
.
\/. Права національних меншин
в Україні.
1. Основні нормативно-правові документи які захищають права національних меншин в Україні.
Існує ряд нормативно-правових документів, що захищають права національних меншин, які проживають на території України і є її громадянами, до них можна віднести слідуючі:
- Це Основний Закон України - Конституція України;
- Декларація прав національностей України (1 листопада 1991 р.);
- Закон України «Про національни меншини в Україні (від 25 червня 1992 р.);
2. Конституційно - правовий статус національних мншин.
Конституція України (ст. 11) встановлює, що держава сприяє консолодіції і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної мовної і релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Україна проявляє турботу про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави (ст. 12).
Державно-правова і політична практика багатьох країн СНД свідчить, чо після розпаду СРСР національне питання стало одним з найбільш гостріших. Виходячи з цього, в нашій країні приділяється велика увага регулюванню правового статусу національних меншин. Про це свідчить прийняття 1 листопада 1991 року Декларації прав національностей України і Закон України від 25 червня 1992 р. «Про національні меншини в Україні». На території Республіки в даний момент проживають громадяни більше ста національностей, які разом з українцями складають 51 мільйонний народ України
Основы государства и права: Учеб. Пособие / Под. общ. ред. проф. П.И.Орлова. 3-е изд-во., доп. и доп. - Харьков Ун-т внутр. дел, 1997 г., - ст. 66..
В відповідності з цими документами встановлюється, що Україна гарантує громадам Республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні і культурні права і свободи. Держава гарантує підтримку в розвитку національної самосвідомості і самовираження. При цьому всі громадяни України користуються захистом держави на рівних умовах. При забезпеченні прав національним меншинам, Україна виходить з того, що ці права являються невід’ємною частиною загальноприйнятих в світі прав людини.
До національних меншин Закон відносить групи громадян України, які не являються Українцями по національноті, і проявляють почуття національної самсвідомості і общинності між собою
Закон Украни «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р..
Згідно Закону, громадяни мають право вільно вибиратиі встановлювати свою національність, і відповідно кожний громадянин України має право на національну фамілію, ім’я, по-батькові. Громадяни України, які відносяться до національних меншин, мають право вибиратися і назначатися на рівноправних умовах на любі посади в органи законодавчої, виконавчої ісудової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в закладах і організаціях. Їм гарантується право на збереження середовища проживання в місці історичного і теперішнього розселення.
Україна гарантує всім національним меншинам право на національно-культурну автономію, тобто на користування і навчання на рідній мові або вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, віросповідання своєї релігії, задоволення потреб в літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів. В державному бюджеті Україні передбачають спеціальні ассигнування для розвитку національних меншинств.
Все це свідчить про те, що в Україні створені належні організаційні, матеріально-фінансові і правові гарантії забезпечення прав національних меншин. Прийняте в Україні законодавство направлено на затвердження священних принціпів свободи, гуманізма, соціальної справедливості, рівноправ’я всіх етнічних груп народу України, що має велике значення для зміцнення миру і згоди в суспільстві.
3. Політичне тлумачення поняття «Український народ»
Поліетнічний склад населення України, складне соціально-політичне становище, вступ до Ради Європи, бажання розбудувати правову демократину державу на основі верховенства права та необхідність визначитись у відносинах із сусідніми державами висунули перед Україною на перший план завдання ефективного забезпечення основних прав та свобод людини, а також прав осіб, які належать до національних меншин
Права національних меншин у новій конституції України та перспективи їх розвитку. І.Попеску // Нова політика, 1996 р., № 5., - ст. 29.
.
Світовий досвід довів, що відмова від будь-яких форм дискримінації (зокрема відмова до негатвного ставлення до меншин у політичній, соціальній, культурній та економічній сферах) сприяє політичній та економічній стабільності держав. Тому в новій Конституції України передбасено, що «... не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками ...»
Конституція України. - стаття 24.. Відмова від будь-якої дискримінації поряд із позитивними результатами у внутрішній та зовнішній політиці сприяє політичній та соціальній стабільності.
Для виходу із соціально-політичної кризи потрібна стабільність та злагода в самому суспільтсві. Першим кроком до цього в багатонаціональній державі є знаходження об’єднуючої ідеї для всіх громадян країни. Однією з таких ідей стало тлумачення терміна