.

5.3. Міжнародно правові документи які захищають культурні права людини.

Культурні права - це, перш за все, право вільно брати участь у культурному житті суспільства, науковому прогресі, користування його благами, право на захист моральних і матеріальних інтересів автора будь-якої наукової, літературної чи чи художньої продукції (ст. 27 ВДПЛ).

У Загальній Декларації Прав Людини в захист культурних прав людини присвячена стаття, в якій говориться слідуюче:

- кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами;

- кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є Загальна декларація прав людини. - Тернопіль: Збруч, 1991 р. стаття 27.

.

Також захист культурних прав людини найшов своє відображення у статті 15 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, в якій ведеться мова про слідуюче:

- держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають правокожної людини на:

а) участь у культурному житті;

б) користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування;

с) користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є;

- заходи, яких повинні вживати держави - учасниці цього Пакту для повного здійснення права, включають ті, які є необхідними для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та культури;

- держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу, безумовно необхідну для накуових досліджень і творчої діяльності;

- держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають користь, що її дають заохочення і розвиток міжнародних контактів та співробітництва в науковій і культурній галузях Міжнародний Пакт про економічні соціальні і культурні права. стаття 15.

.

6. Міжнародно-правові організації з прав людини.

6.1. Всесвітні.

В 1946 році була створена Комісія ООН з прав людини, в обов’язки якої входила підготовка Міжнародного білля про права людини, який би визначав права і свободи, задекларовані Статутом ООН. Першим таким документом стала Загальна декларація прав людини.

Крім комісії, як передбачено ст. 28 Пакту про громадянські і політичні права, було створено Комітет з прав людини, який має право здійснювати контроль за дотриманням полодень Пакту:

Контроль за дотриманням державами-учасницями положень Пакту про економічні, соціальні і культурні права здійснює Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, створений Економічною і Соціальною Радою ООН в 1985 році. Механізм його діяльності аналогічний до Комітету з прав людини.

Існує ще ряд інщих Комітетів ООН, зокрема Комітет з ліквідації расової дискримінації. Комітет з ліквідації дискримінації стосовно жінок та ін.

В ООН є ряд установ, які в межах своєї компетенції володіють певним механізмом захисту тих чи інших прав людини. До них належать:

- Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). В коло повноважень цієї організації входять питання, які стосуються прав, пов’язаних з освітою, наукою, культурою, засобами маової інформації, включаючи свободу переконань і їхнього висловлювання. В рамках організації створений Комітет з конвенцій і рекомендацій ЮНЕСКО.

- Міжнародна Організація Праці існує з 1919 року і має на меті досягнення соціальної справедливості як у соціальній сфері, так і в трудовій діяльності. В рамках організації також створений Комітет із застосування конвенцій і рекомендацій.

6.2. Регіональні.

У світі існують дві регіонльні організації, які мають у своєму розпорядженні постійні установи, покликані зхищати права людини, це:

В Раді Європи вперше створені ефективні механізми забезпечення і захисту прав людини. Це:

Організація американських держав у своєму складі має Міжамериканську комісію з прав людини.

Європейсь Комісія по правах людини з часу свого утворення розглянула 17,5 тисяч скарг громадян. Європейський суд по правах людини зафіксував понад 200 випадків порушення прав людини в державах - членах Ради Європи Джоніє М. та інші. Європейське право у галузі прав людини: джерела іпрактика застосування. /К.: Артек; Будапешт: Ін-т Конст. та Закон. політики, 1997 р.

.

Наведене свідчить про інтенсифікацію процесу міжнародного визнання і забезпечення прав людини, що безперечно має гуманістичне, прогресивне значення.

7. Основні тенденції розвитку прав людини.

- Все ширше запрвадженя у суспільну свідомість уявлення про те, що саме людина є первинний, головний суб’єкт права.

- Все ширше запровадження у сіспільну свідомість розуміння прав людини як соціально-історичного явища.

- Поширення принципу правової рівності на все ширше коло людей.

- Збільшення, розширення «каталога» прав людей (як результат зростання потреб), якому не завжди відповідають реальні можливості задоволення деяких прав, (тобто в ряді випадків права людини «достроково», «випереджувально» фіксуються у законодавстві).

- Збільшення кількості країн, які допускають наддержавний (міжнародний) контроль за станом дотримання прав людини.

У зв’язку з тим, що після другої світової війни права людини поступово перестали бути лише внутрішньою справою держав, виникла і далі міцніє, поширюється ідея утворення нового міжнародного порядку. Серед найважливіших його характеристик, рис слід відзначити такі:

- Універсалізація концепції прав людини, поширення її на більшу кількість держав.

- Поширення примату, «верховенства» норм міжнародного права щодо норм внутрішньодержавного законодавства з питань прав людини.

- Об’єктивна проінформованість світової громадскості про стан дотримання прав людини у різних державах.

- Утворення і розгортання