------------------------------------------------------

2Див.: Мушинский В.О. Правовое государство и правопонимание // Сов. государство и право. 1990. №2. - ст. - 24.

3Див.: Разумович Н.Н. Источники и формьі права // Сов. государство и право. 1988. №4. - ст. - 21.

4Див.: Лившиц Р.З. Теория права. М., 1994. - ст. - 48.

5Див.: Общая теория права. Курс лекций (под ред. В.К.Бабаева). Нижний Новгород, 1993. - ст. - 111.

людини, законодавчі заборони на класові привілегії і на їх соціальні аналоги... і, накінець, законодавчі гарантії активного гроиадянства. Якщо в діючому законодавстві нехватає хоча би одного з важливх признаків автономї (волі), його вже не можна вважати строго правовим".

Суть феномена права як явища, яке виражає вимоги цивілізації, не вичерпується тільки тим, що воно, право, нормативно об"єктивує і реалізує ці вимоги. Право є також явище культури як сфери творчості, його аккумуляції, самопідвищення.

В чому це має вираз? Перед усім в тому, що право в специфічному виді відобраає життя у всіх його складнх проявах, причому в прояван надзвичайно високого діапазону - від головних і глибинних пластів життя (економічної організації суспільства, структури політичної влади і т. п.) до самих що не є прозаїчних, життєвих, сімейних, побутових питань.

При цьому юридичні норми орієнтуються на основи якісного стану суспільства, говорять про те, якими повинні бути поступки людей. Вони призвані наперед регламентувати поведінку людей, визначати, що можна, а чого не можна, плюс до того з таким розрахунком, щоб вирішувались всі можливі конфлікти, зіткнення інтересів.

Недарма закони попередніх епох, скажімо закони ХІІ таблиць, закони Ману, Руска Правда, Кодекс Наполеона, являються свого роду вікнами в минулі часи, дозволяють

---------------------------------------------------------

1Див.: Вопросьі философии. 1989. №8. - ст - 69-90. №6. - ст. 3-7. 1990. №6. - ст. - 6.

побачити існувавші тоді відносини, конфлікти - словом, наглядно побачити минуле1.

Саме тому, що в юридичних нормах відображається життя людей, так при тому під кутом зору всіх можливих конфліктів, юридична наука - юриспруденція все була тісно пов"язана з мистецтвом, з літературою, з театром. В стародавній Греції юридичні проблеми, конфлвкти між свободою і деспотизмом прямо втілювалися в трагедіях Есхіла та Софокла і виносилися на сцену старогрецького театру, який на той час мав великий автритет.

Таким чином, поскільки реалізація права - юридична практика виявляє і концентрує осноні життєві конфлікти і проблеми, вона. як правило, має культурну цінність.

Але справа не тільки в цьому.

Може бути, саме через право втілювалось головне, в чому виражалось призначення культури, - потенціал накопичених духовних багатств творчості, які призначені і здатні відгороджувати і захищати людину від негативних сил природи і суспільства. Культурний потенціал права кориниться в особливостях правової матерії. В тому числі, і в тому, що діюче позитивне право, право як інститутська освіта - це право писане і що правова матерія втілена в письмових текстах, а також в тому, що нормативність права поглиблюється шляхом розвитку в правовій матерії нормативних узагальнень і шляхом підвищення в ній інтелектуальних елементів, сторін. А це приводить до того, що в саму тканину права попадають інші прояви культури, перед усім духовної.

---------------------------------------------

1Див.: Три трактата об оратрском искусстве. М., 1972. ст. - 112-113.

Право як явище цивілізації і культури повинно роздивлятися в єдності всією системою регультивних механізмів, інститутів, характерних для цивіліхації, виражаючих і забезпечуючих її існування і функіонування.

Найважніший з таких інструментів цивілізації - демократія, система народовладдя, яка призвана закріплювати в оптимальних цивілізовних формах свободу в сфері політичного життя. Від її стану в залежить можливість реалізації свобод в інших інститутах, в тому числі і в праві. Більше того, саме в умовах демократичного політичного режиму право в повній мірі набуває своє власне буття і свій власний зміст, стає здатною із зброї держави стати "суверенною" освітою, яка звеличується "над" державою (тільки в цьому випадку можливе реальне існування істинно правової держави).

Алу тут виникає таке питання: якщо право - явище цивілізації і культури, якщо воно набуває свій влісний зміст в умовах демократичного режиму, то чи можна говорити про існування права в минулому, в рабовласноцьких і феодальних суспільствах?

Так, можна. Оскільки яким би не був політичний режим, в особливості з позиції сучасних поглядів (обставина, яку ми частенько не приймаємо в розрахунок), в суспільстві все одно є які небуть елементи цивілізації і культури в вказаному вище значенні. Є вони в діючих юридичних порядках. в самому нормативному способі регулвання, процесуальних інститутах і т.п. І ми впевнено можимо говорити про "рабовласницьке право", "феодальне право", "право фашистської Італії" і т.п.1. Тольки потрібно все чітко розрізняти і фіксувати рівень або степінь "права в праві", тобто те, що вправі від глубинних початків цивілізації і культури, і, з другого боку, те, що в ньому від політики, від волі пануючих груп і особистостей, диктатури, тоталітаризму і т.п. І треба враховувати, крім того пануючі в ту або в іншу епоху уявлення про мораль, яка сприймається правом, - уявлення, які в силу особливості моралі здатні "моралізувати" любу тиранічну диктатуру.

Було б добре для позиції радикального підходу сказати, наприклад, що в умовах сталінського тоталітаризму, що ніякого права в СРСР не було. Але таке твердження було би неправильне. Воно не тільки не відповідало би реалям, але і не "схопило" б, може