Крім того виділяють прогалини початкові і наступні. Перші виникають в момент видання нормативних актів, а другі появляються в результаті виникнення нових суспільних відносин. Така класифікація дозволяє певним чином усувати прогалини в законодавстві.

Головним засобом усунення прогалин в законодавстві в нашому суспільстві є правотворча діяльність компетентних державних органів. Це нормативне усунення прогалин. Законодавчий орган може усунути прогалини в праві і одночасно розширити межі правового регулювання. Ця діяльність потребує багато часу, особливо в останній період. Іноді потрібно, щоб суспільні відносини стали стабільними, чіткими і лише тоді можна видавати нормативний акт. Разом із тим, неможливо відкладати вирішення конкретних справ, оскільки порушуються суб"єктивні права громадян чи організацій, а коли буде прийнято новий нормативний акт невідомо. Тому є другий спосіб усунення прогалин в законодавстві - це застосування аналогії права і закону.

В літературі існує дві позиції стосовно питання, хто має право застосовувати аналогію. Одні вважають, що тільки суд, а другі - що й інші державні органи. В першу чергу це залежить від того, як це питання вирішується законодавством. В постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 квітня 1981 року № 4 та від 25 грудня 1992 року № 13 вказується, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосування до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.1 Це означає, що суд може застосовувати аналогію закону і права. Усунення прогалин в праві шляхом аналогії є казуальним і не являється правовим прецендентом.

6.2. Аналогія закону

До аналогії закону звертаються тоді, коли немає норми, яка відображає і регулює конкретну ситуацію, але є норми які регулюють подібні ситуації або відносини.

Суть аналогії закону полягає в тому, що суб"єкт

---------------------------------------------------------

1 Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах.- К. - 1995. - ст. - 411.

застосування правових норм виходить від подібності правовідносин і переходить до подібності в юридичній основі.

Тут розповсюджується дія норми на відносини, подібні предмету правового регулювання. Використання аналогії закону передбачає застосування окремої, конкретної норми нормативно-правового акта. В даному виадку не можна ототожнювати аналогію закону і застосування нормативного акта, так як нормативний акт має багато норм права. Ці норми можуть мати різний зміст, регулювати різні правовідносини і виключають аналогію. З таких же причин неможливе застосування по аналогії закону цілого комплексу норм, які входять в правовий інститут.

В науковій літературі розрізняють внутрігалузеву і міжгалузеву аналогію закону. Наприклад, іноді для вирішення спорів в колгоспах про порядок оплати праці за період вимушеного прогулу застосовувались норми трудового законодавства.

Застосування норм по аналогії однієї галузі права до відносин, які являються предметом регулювання іншої галузі, іноді називаються предметом регулювання іншої галузі, іноді називають субсидіарне застосування права.1 Вважається, що цей спосіб усунення прогалин в законодавстві є самостійним і відрізняється відж аналогії закону. Субсидіарне (додаткове) застосування аналогії - це таке застосування правових норм, коли вони розповсюджують свої дії на відносини, які не

-------------------------------------------------------

1Див.: Поленина С.В. Субсидиарное применение норм гражданского законодательства к отношениям смежньіх отраслей. - Сов. госуд. и право. - 1967. - № 4.

являються безпосереднім предметом їх регулювання.1 В зв"язку з цим використання норм права по аналогії в межах

однієї галузі права також носить субсидіарний характер. Мова

йде про застосування норм одного правового інституту чи підгалузі права до відносин, які являються предметом регулювання іншої підгалузі чи інституту.

Субсидіарне застосування норм права може мати місце і в тих випадках, коли прогалин в законодавстві немає. Наприклад, субсидіарним застосуванням являєтьс ятак зване застосування правових норм, коли законодавець шляхом конкретної відсилки вказує, що до певних суспільних відносин, які входять в предмет даної галузі чи інституту, застосовуються норми інших галузей права, які регулюють схожі суспільні відносини. Субсидіарне застосування - це не засіб і не окремий спосіб усунення прогалин в праві (законодавстві), а діяльність, яка виражається в тому, що норми, які регулюють безпосередньо свої відносини, несуть допоміжне, додаткове навантаження. Необхідність в такому застосуванні виникає тоді, коли для тієї чи іншої норми права з"являєтьс ядодатковий об"єкт регулювання. Таким чином, застосування норм однієї галузі права до відносин, які неврегульовані законодавством і відносяться до сфери іншої галузі права, слід розглядати в межах міжгалузевої аналогії закону. Судова практика колишнього СРСР підтвердила, що це є аналогія закону. Так, судова колегія по цивільних справах Верховного Суду СРСР вказала нижчестоячим судам: "Оскільки Примірний статут колгоспу і інші нормативні акти, не

--------------------------------------------------------

1 Див.: Карташов В.Н. Применение права. - Ярославль, - 1980. - С. 29.

регламентують питання про заключення договорів про повну матеріальну відповідальність з колгоспниками, яким довірено товарно-матеріальні цінності, - при вірешенні таких справ судам слід керуватись аналогією з законодавтсвом про працю".1

При застосуванні міжгалузевої аналогії закону необхідно дотримуватись таких вимог:

1) необхідно. щоб відносини, до яких застосовуються норми права іншої галузі, не були врегульовані нормами відповідної галузі й існували прогалини;

2) вона має місце між суміжними галузями права, які генетично пов"язані між собою (наприклад, цивільне, господарське і трудове право);

3) відносини, врегульовані і неврегульовані правом, повинні бути настільки схожими, щоб забезпечити схожість