Курсова робота

з теорії держави і права

на тему "Розбудова правової держави України"

Зміст.

Вступ

І. Правова система України:

загальна характеристика сучасного етапу формування.

держави України.

2. Найважливіші результати прийняття Конституції для усієї правової системи України.

2.1. Закладення основ демократичного конституційного ладу і визначення концептуальних засад державного будівництва.

2.2. Забезпечення конституційних прав і

свобод громадян.

2.3. Формування правової держави та громадянського суспільства.

2.4. Правові засади соціально-економічних

реформ.

органів.

ІІ. Державно-правова реформа в Україні:

основні напрями.

1. Парламентська реформа.

2. Адміністративна реформа.

3. Реформування судово-правової системи України.

4. Реформування місцевого самоврядування.

Висновки.

Вступ.

Оцінюючи реальний розвиток наявної суспільно-історичної ситуації побудови держави, слід зазначити, що парадигма тоталітарно-автолітарного суспільства виходила із цілого ряду застарілих уявлень і стереотипів, котрі передавались із покоління в покоління і дійшли до нашого часу. Кризові явища, що і сьогодні супроводжують життя українського суспільства, засадничо обумовлені станом перехідного періоду від буття в межах жорстко визначеної системи ідеологічних координат до розвитку суспільства як неоднорідного, різноманітного, динамічного, і тому здатного до саморозвитку. Сучасні проекти нових форм державтворення виходять з тих міркувань, що суспільство в своєму розвитку зумовлено дією двох парадигм. Перша із них пов"язана з дією принципів матеріалістичного розуміня історії в їх вульгарно-авторитарного суспільства, тобто такого, яке породило теперішню економічну, політичну та духовну кризу. Друга парадигма пов"язана з дією принципів, законів і засадничих умов відкритого суспільства як демократичного, плюралістичного, соціально зорієнтованого, правового1. Соціально-політична парадигма авторитарного сіспільства належить, внаслідок жорстких централізованих структур. до закритих і була відірваною від світового духовного розвитку.

---------------------------------------------------------------------

1Див.:Воронова В., - Яку державу ми будуємо./ (Ідеологія державотворення), Віче, - 1996 р., № 12 - ст. 23.

І. Правова система України:

загальна характеристика сучасного етапу формування.

Розбудова незалежної Української держави обумовлює потребу у формуванні відповідної правової системи. Від рівня адекватності національної правової системи існуючим економічним, політичним, соціокультурним умовам життя, а також історичному досвіду українського суспільства залежить ступінь імовірності подолання глибокої кризи в державі.

У загалному вигляді під правовою системою розуміється уся сукупність правових явищ, які існують у певній країні. До складу правової системи входять:

- система законодавства;

- система суб"єктів законотворчої діяльності;

- комплекс форм і виявів правосвідомості;

- стан законності у державі.

На формування правової системи значно впливає цілий ряд факторів, головним чином соціально-політичного характеру. Так, за часів СРСР у праві України було багато формальних декларативних елементів. Нині ж трапляються у великій кількості елементи, механічно запозичені з тих чи інших правових систем. Звичайно, у абсолютно чистому вигляді національні правові системи зустрічаються порівняно рідко. Але є недоцільним надмірне перевантаження правової системи України елемнтами іноземних систем. Практичний висновок з цього положення полягає у тому, що Україна, доцільно використовуючи іноземний досвід, повинна формувати свою правову систему, виходячи з інтересів і потреб насамперед власного суспільтва.

Важливим тут є урахування важливості принципу правонаступництва. Сучасна правова система характеризується відносним додержанням цого принципу: посилання на Декларацію про державний суверенітет як на концептуальну парадигму при прийнятті найважливіших правових актів держави; прийняття Закону "Про правонаступництво України", в якому було закріплено принцип функціонування органів державної влади на перехідний, до прийняття Конституції, період.

1. Два етапи процесу формування правової держави України.

Взагалі, процес формування правової системи України умовно можна поділити на два етапи1: попередній - до прийняття Конституції України (1990 - 1996р.р.); і сучасний - цілеспрямована розбудова правової системи відповідно до положень і вимог Конституції України.

Загальною рисою першого етапу було кількісне нагромадження нормативно-правових актів, які покривали не врегульовані законодавством сфери суспільних відносин. У цей час були спроби інвентаризації та кодифікації існуючих юридичних актів (наприклад, розроблення базових законів - кодексів), але вони не були практично реалізовані. Єдиним найголовнішим результатом в цьому плані стало розроблення та прийнятя Конституції України. Як проміжний результат тут можна вважати Конституційну угоду від 8 червня 1995 року.

Другий етап характеризується більш доцільним визначенням предметів правового регулювання, пов"язаних головним чином з впровадженням норм і положень нової Конституції.

Загальний аналіз розвитку системи законодавства в Україні дає змогу визначити одну з основних закономірностей, яка полягає в тому, що концептуальна спрямованість розвитку націонаольного законодавства детермінується процесами, які пов"язані зі змінами сфер правового регулювання. Ці зміни йдуть у двох напрямках:

1. Поширення првового регулювання на раніш не регламентовані правом сфери сіспільної діяльності, що виявляється

------------------------------------------------------------

2Див.: Стрегович В., - Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування./ Право України, - 1998 р., № 2 - ст. 3.

перш за все у збільшенні кількості нормативних актів. Серед прийнятих законів слід відмітити блок законів по регулюванню діяльності у банківсько-фінансовій сфері, екологічні закони, правові акти, що стосують приватизації та питань конституційного ладу - введення інституту президентсва, розподілу влад.

2. Перерозподіл сфери правового регулювання між окремими галузями права, що виявляється у зміні методів правової регламентації, юридичній ідентифікації нових явищ у національному правовому полі (нові види злочинів, нові типи взаємовідносин між суб"єктами та об"єктами правозастосування), в розширенні сфери застосування традиційних правових інститутів.

3. Створення комплексних правових актів, що базуються на суміжних галузях права і виникають в результаті злиття чи взаємодії предметів регулювання. Згадані процеси змін сфер правового регулювання мають значний вплив на становлення структури системи законодавства. В плані ієрархічної побудови процес диференціації виявляється у частковому розширенні компетенції виконавчої влади щодо прийняття нових нормативиних актів, і підвищення ролі та значення актів місцевих органів влади і місцевого самоврядування. В галузевій структурі права процес диференціації викликає виділення певних