Процес інтеграції у межах ієрархічної структури стосується підвищення ролі закону в системі законодавства, насамперед Основного Закону. Це вимагає реалізації принципу верховенства закону та реалізації потреби прийняття підзаконних актів на основі і на виконання закону, норм Конституції. Крім цього, процес інтеграції у галузевій структурі законодавства виявляється у збільшенні кількості правових актів, у ліквідації прогалин у системі законодавства, у прагненні досягти єдиного розуміння при тлумаченні законів і певних юридичних термінів (наприклад введення глосарію у формі окремої частини деяких законодавчих актів, що стосуються головним чином регулювання зовнішньо-економічної діяльності).

Важливою подією в процесі державотворення, становлення правової системи стало прийняття Конституції України. Конституція визначає головні засади і свободи людини, встановлює правові основи функціонування громадянського суспільства та нових економічних відносин1. Стабільність Конституції повинна забезпечуватися прийняттям конституційних законів, які б конкретизували і розвивали її норми. Сукупність цих законів створює підвалини базової галузі права України - конституційного права.

Положення Конституції конкретизуються та рееалізуються і через галузеве законодавство. Одночасно норми Конституції поширюють свою силу й на сфері відносин, які регулюються галузевим законодавством, оскільки Конституція має характер прямої дії (ст. 8 Конституції). Між нормами Конституції та нормами галузевого законодавства існують відносини не тільки координації, а й субординації. Ієрархія правових актів у концептуальному вигляді визначає ст. 150 і закріплена ст. 8 Конституції. Більш детальне співвідношення має визначатися новим законом про правові та підзаконні акти України. Ефективність і стабільність правової системи України великою мірою залежатиме від рівня відповідності усіх законодавчих та підзаконних актів положенням Конституції, яка є головним їх джерелом.

----------------------------------------------------------------

1Див.: Гаєць В. - Державність України на шляху до громадянського суспільства. Формування моделі державності./ Віче, - 1995 р., № 5 - ст. 6.

2. Найважливіші результати прийняття Конституції

для усієї правової системи України.

2.1. Закладення основ демократичного конституційного ладу і визначення концептуальних засад державного будівництва.

Закріплення конституціної норми про суверенітет народу (ст. 5 Конституції) є найпоказовішою ознакою демократичного типу політичної системи країни. Виходячи з вимог розбудови демократичного суспільтсва, державно влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції). Така форма законодавчого регулювання відносин між державними інститутами - головними суб"єктами нормотворчої діяльності є принципово новим юридичним явищем для правового поля України. У цьому плані слід відмітити, що Конституція недвозначно визначає народ як єдине джерело влади, а відтак і обсяг повноважень державних органів (ст. 5 Конституції) та суто правові засади цих повноважень. Диференціація меж повноважень органів державної влади концептуально визначається як по вертикалі, так і по горизонталі. Відповідно до цієї диференціації встановлюється і ієрархія елементів законодавчої системи України.

Основним засобом розв"язання протиріч і спірних питань у межах правового простору повинен бути Кнституційний Суд України1. Його основними завданнями є вирішення питань про

-------------------------------------------------------------

1Див.: Погорілко В. - Правова система України - стан та перспективи розвитку./ Віче, - 1993 р., вересень, ст. - 21.

відповідність законів та інших правових актів Конституції та тлумачення Конституції і законів України (згідно ст. 147 Конституції). Створення Конституційного Суду стало значним явище для правової системи країни. Високий рівень його дієздатності зможе позитивно позначитися на нормалізації стосунків між рівними гілками влади всіх рівнів, а також сприяти оптимізації процесу розбудови національної правової системи. Важливість якнайшвидшого створення Конституційного Суду обумовила те, що першим конституційним законом став Закон "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. Разом з ухваленням цього закону закладено правові підвалени для формування в Україні міцної судової влади. Цьому повинно сприяти також і створення Вищої ради юстиції, формування цілісної системи судів, повноцінне введення в судову практику країни інституту присяжних, що перебачено Конституцією (ст. 131,124, 125 Конституції), а також реалізація положень її щодо статусу суддів (ст. 126, 129 Конституції), відносно вимог до суддів (ст. 127 Конституції), щодо умов функціонування судів і діяльності суддів (ст. 130 Конституції). Реалізувати все це можна за умови розроблення і виконання комплексної програми судово-правової реформи в Україні.

Водночас потрібно зазначити, що деформації національної правової системи можна зопобігти не лише за рахунок повноцінної реалізації традиційних засад судочинства. Відносини між суб"єктами нормотворчості вимагають створення надійних механізмів їх врегульованості й у нормативно-правовій площині. У цьому плані безвідносно юо оцінки якості дуже важливим є прийняття Регламенту Верховної Ради, який визначає етапи та порядок проведення законодавчої процедури у парламенті України. Однак до оптимілізації правовідносин між державними органами різних гілок влади нині необхідно: створити правову модель застосування президентського вето (ч. 30, ст. 106 Конституції); встановити більш чіткий порядок призначення суддів; визначитися з предметом та умовами видання указів та ропоряджень Президента, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів; визначити межу та форму відповідальності Прем"єр-Міністра за виконання актів Президента (згідно зі ст. 106 Конституції); встановити конкретний порядок проведення бюджетного процесу та реалізації парламентського контролю.

2.2. Забезпечення конституційних прав і

свобод громадян.

Закріплені у розділі другому Конституції України права і свободи громадян як правове явище є елементом правового регулювання суспільних відносин. Виходячи з цього, суть та призначення цієї норми, що фіксує факт наявності у громадянина того чи іншого права і виступає як головна юридична основа, за межу зиісту якого не може вийти жоден з елементів національної правової системи (ст. 22 Конституції). Крім цього, згідно зі ст. 3 Конституції