Стаття 19 Декларації передбачає, що кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає своюоду безперешкодного дотримання своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Кожна людина має право і обов"язок перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і собод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення належного визнання справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Питання прав та свобод людини і громадянина є найважливішою проблемою внутрішньої і зовнішньої політики усіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Висновки

В даній курсовій роботі, тема якої "Цивільно-правовий захист честі і гідності громадян" ми розглянули слідуючі питання:

-поняття особистих немайнових відносин, незв"язаних з майновими;

-поняття та цивільно-правовий захист честі і гідності громадян і організацій;

-конституційний та інший правовий захист честі і гідності громадян і організацій.

Проаналізувавши ці питання можна зробити слідуючі висновки:

-особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом лише у винятковому випадку;

-змістом немайнових відносин є суб"єктивні особисті права на ім"я, честь, гідність, ділову репутацію, таємницю особистого життя;

-особисте немайнове право - це суб"єктивне право, яке надає управомочній особі юридично забезпечену можливість вимагати від оточуючих утримуватися від будь-яких дій, що заважають вірно оцінювати її індивідуальні особливості;

Використана література:

1. Конституція України.

2. Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 вересня 1990 року № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій", (із змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993 р. №3 та від 31 березня 1995р. №4).

3. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 р. №14 "Про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій".

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних справах №6 1993 р.

5. "Загальна декларація прав людини" від 10 грудня 1948 р.

6. Закон України від 16 листопада 1992 року із змінами і доповненнями від 11 листопада 1993 року "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"

7. Закон України від 21 грудня 1993 року "Про телебачення і радіомовлення".

8. Цивільний кодекс України.

9. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар.

10. Кримінальний кодекс України.

11. Боброва Д.Д., Підопригора О.А. Цивільне право України. - Київ вид. "Вентурі", 1996рік.

12. Комаров В.В. Захист цивільних прав у суді. Харків: вид: "Основа", 1995 р.

13. Чупрун В.Д. Підготовка цивільних справ до судового розгляду. Юридичний довідник. - Київ вид. "Софія", 1994р.

14. Копейчикова В.В. Основи конституційного права України. - Київ: вид. "Юрінком", 1997р.

15. Юридичний журнал "Право України" №2, 1997р.