Визначення майна безхазяйним і навіть наступна його реалізація не виключає можливості пред"явлення відповідних вимого власником (правонаступником), який після цього об"явився. Він має право вимагати від органу, рішенням якого майно визнане безхазяйним, повернення майна або грошової компенсації у розмірі сум, отриманих від реалізації, за вирахуванням здійснених у зв"язку з цим витрат. Спори щодо таких вимог можуть розглядатися у судовому порядку з додержанням правил про позовну давність.

7. З додержанням правил ст. 138 ЦК у власність держави може перейти знахідка - майно, втрачене власником (володільцем) поза його волею і знайдене іншою особою. Громадянин, який знайшов загубену річ, зобов"язаний негайно повідомити про це особу, що її загубила, повернути їй знайдену річ або заявити про знахідку і здати річ до міліції чи до виконкому селищної, сільської Ради народних депутатів, а коли річ знайдено в установі, підприємстві або на транспорті, здати її адміністрації відповідної організації. Адміністрація не виявивши у двотижневий строк законного володільця, негайно повинна здати загублену річ міліції або виконкому. Органи транспорту зберігають і реалізують здані їм речі відповідно до діючих на транспорті правил. Міліція або виконком зберігають здані їм речі протягом 6 місяців. Якщо за цей період власника не буде виявлено, речі переходять у власність держави. Для цього не вимагається спеціального судового чи іншого рішення.

Окрему статтю у ЦК (ст. 139) присвячено правовим наслідкам виявлення бездоглядної худоби. Вона встановлює обов"язок громадянина, який затримав бездоглядну або приблудну худобу, негайно повідомити про це власника і повернути йому худобу або повідомити у 3-денний строк міліцію чи виконком селищної, сільської Ради народних депутатів про цей факт. Вказані органи вживають заходів до розшуку і на цей час передають худобу на утримання і у користування найблищому радгоспові чи колгоспові. У випадку невиявлення у встановлені цією статтею строки власника (протягом 6 місяців - власника робочої або великої рогатої худоби і 2 місяці - власника дрібної худоби з дня прийняття її на утримання) худоба переходить безоплатно у власність колгоспу, а худоба, що утримувалась у радгоспі, - у власність держави і включається до складу майна цього радгоспу (сьогодні КСП).

8. Скарб, тобто зариті у землю або приховані іншим способом валюта, валютні та інші цінності, власник яких невідомий або у силу закону втратив на них право, повинен бути зданий особою, що його виявила, фінансовому органові і переходить у власність держави (ч. 1 ст. 140 ЦК). Державна власність у такому разі виникає автоматично без спеціального судового чи іншого рішення. Особі, яка виявила і здала скарб фінансовому органові, видається винагорода у розмірі 25 % вартості зданих цінностей. Не виплачується винагорода особам, у коло службових обов"язків яких входять розкопки і розшуки відповідних цінностей. Вони можуть бути заохочені при виявленні цінностей на загальних підставах (грошовою премією, цінним подарунком тощо). Відносини, пов"язані з виявленням скарбу і його здачею, регулюються також Положенням про порядок обліку, оцінки і реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, яке перейшло за правом спадкування до держави, і скарбів.

9. Наступною підставою виникнення права державної власності є безгосподарне утримання майна, що є пам"яткою історії та культури (ст. 136 ЦК). Встановлюючи можливість переходу такого майна до держави, законодавець виходить із значимості його, а також з обов"язку власника проявляти турботу про свою власність.

Громадянина, який безгосподарно ставиться до належного йому майна, що є пам"яткою історії чи культури, державні органи охорони пам"яток також повинні попередити про припинення такого ставлення. У разі невиконання вимог суд може вилучити це майно за позовом зазначених органів. Пред"явлення позову можливе і без попередження, якщо існує невідкладна необхідність забезпечити охоронність пам"яток історії чи культури. При вилученні майна, що є пам"яткою історії та культури, власникові відшкодовується його вартість у розмірі, встановленому за згодою сторін, а в разі спору - судом. Закон не виключає можливості викупу у громадянина пам"яток історії та культури, щодо яких він не може створити необхідний режим утримання (ч. 2 ст. 136 ЦК України). Якщо ж на такий викуп власник не дає згоди, то за позовом державних органів охорони пам"ятників суд може вилучити у нього пам"ятки історії та культури.

Перераховані підстави виникнення права державної власності сформувалися у період існування єдиної загальнонародної соціалістицної власності. Тому у даний час змінилося їх значення у формуванні державної власності; з"являються нові підстави її виникнення. Так, загальнодержавна власність України поповнювалася за рахунок передачі підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, до державної власності України, за рахунок майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР. До державного та місцевих бюджетів надходять кошти від приватизації загальнодержавної та комунальної власності. Звичайно, є й інші підстави виникнення державної власності в Україні, наприклад, внаслідок обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність.

Висновок

В даній курсовій роботі, тема якої " Реквізиція та конфіскація як спосіб винекнення державної власності", ми розглянули слідуючі питання: загальні положення про державну власність; підстави винекнення державної власності (реквізиція та конфіскація).

Ми розкрили суть державної власності, дали визначення і характеристику основним способам винекнення державної власності. З усього цього вище написаного можна зробити висновок про значення державної власності для України як держави. Державна власність є особливою суспільною формою привласнення матеріальних благ в інтересах народу. Державна власність понад 70 років займала провідне місце серед