П.Е.Нетбайло і А.В.Міцкевич вважають, що невід'ємна частина не може виходити за рамки тлумаченого закону, доповнюючи його новими правовими положеннями. Таке визнання може привести до довільних дій у процесі здійснення норм права. Автор вважає, що роз'яснення є частиною тлумачених норм права, і їх варто розглядати, як акти правотворчості. Але законодавство розглядає тлумачення як правотворчість і як самостійні форми юридичної діяльності. Самостійність тлумачення має межі, тому що воно не може підмінювати собою правову норму. Акти – це джерела права. Акти тлумачення не можуть застосовуватися самостійно і діють до терміну дії тлумачених норм права. Ще однією відмінністю тлумачення від правотворчості є внутрішня структура офіційного роз'яснення (правила розуміння і реалізації права). Про допоміжний характер актів тлумачення говорить відсутність в інтерпретаційних правилах внутрішньої логічної структури, аналогічній структурі норми права. Якщо ж тлумачення містить у собі принципово нові положення, що мають нормативне значення, то акт тлумачення розглядають, як модифікацію правової норми.

Зі сказаного випливає висновок про те, що акти офіційного тлумачення являють собою перейняту внутрішньою єдністю ієрархічну систему допоміжних правових актів. Вони служать важливим засобом правильної й ефективної реалізації права шляхом встановлених організаційно-допоміжних правил розуміння і застосування діючого законодавства.1

5.2 Основні властивості актів нормативного і казуального

тлумачення.

Нормативність актів офіційного тлумачення містить у собі:

Нормативність правових актів і актів тлумачення виявляється в їхній здатності вносити порядок в правові відносини. З цього випливають юридичні властивості нормативних роз'яснень:

А.Ф.Черданцев Вопросы толкования советского права, С.46

Усередині групи актів офіційного тлумачення, що мають нормативний характер, варто виділити групу актів автентичного тлумачення і легального (делегованого тлумачення).

5.2.1 Автентичне тлумачення.

Це тлумачення змісту норми органом, що її встановив, тобто автором норми, що роз'ясняються. Такі акти мають підвищений ступінь обов'язковості. Їх можна розглядати як акти правотворчості, яким додана зворотна сила. Але на противагу цьому твердженню слід зазначити ту обставину, що тлумачна норма права і після цього акта існує як основна, а роз'яснення носить допоміжний характер.

Суб’єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи державної влади. Наприклад, закони як правило, роз’яснюються парламентом. Однак Верховна Рада України не має права на офіційне тлумачення нею же ухвалених законів. Відповідно до Конституції України, офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим роз’яснює порядок застосування нормативно-правових актів, нею виданих.

Акти делегованого (легального) тлумачення.

Це загальнообов’язкове тлумачення змісту норми органом, який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або за дорученням тлумачити її постійно чи одноразово. Право на таке тлумачення мають Конституційний Суд Україні, Верховний Суд, Вищій арбітражний суд України (наприклад,

1 Стаття 147 Конституції України від 28 червня 1996. N 254к/96 Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 )

роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 6 серпня 1997 р. № 02-5/276 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про підприємництво”). Таке тлумачення є обов’язковим для суб’єктів, які підпадають під юрисдикцію органу, що дає тлумачення.

5.2.3 Акти казуального тлумачення.

Акти казуального (індивідуального) тлумачення – це роз'яснення змісту правової норми, яке здійснюється компетентними органами (судовими) стосовно до конкретних обставин, при розгляді окремої юридичної справи. Вони мають обов'язкове значення тільки для даного випадку, і мають разове значення. Але зроблені по принципових справах (особливо в умовах пробілу в праві) здобувають значення прецеденту тлумачення. Прецедент тлумачення – це вироблений правозастосовчою практикою зразок необхідного розуміння і застосування правових норм, сформульований при розгляді конкретної юридичної справи і визнаний у юридичній практиці (публікується в спеціальних юридичних журналах).1 Казуальне тлумачення використовується в правозастосовчій діяльності, сприяє вірному і законному рішенні справи.

Значенням актів офіційного казуального характеру полягає в тому, що вони є зразками найбільш правильного застосування правових норм. Повторюючись, вони створюють стійкі правила і служать прообразом майбутніх нормативних розпоряджень.

6. Форми актів офіційного тлумачення.

Форма акта офіційного тлумачення – це спосіб викладу державної волі, що міститься в правовій нормі. Форма може бути внутрішньою і зовнішньою.

6.1 Внутрішня форма.

Внутрішня форма – це сукупність прийомів і способів, використовуваних інтерпретатором у процесі пізнання і пояснення, та виклади змісту тлумачених

Общая теория права. Курс лекций. /Под редакцией проф. В.К.Бабаева. – Н.Новгород 1993 г.

правових норм. Внутрішня форма піддає аналізу структурі інтерпретаційного акта і правового положення, що міститься в ньому, встановлює їхній зв'язок між собою і нормою, що роз'ясняється. Внутрішня форма визначає побудову акта тлумачення, його композицію. Від несуперечності роз'яснення залежить переконливість акта й ефективність впливу на юридичну практику.

6.2 Зовнішня форма.

Зовнішня форма – це спосіб вираження актів тлумачення у визначених письмових документах. Ознаками зовнішньої форми актів тлумачення є їхні реквізити: