В 1952 рокі, як зазначалося вище, на Кубі відбувся державний переворот, в ході якого до влади прийшов Батісто. Місце конгресу зайняла консультативна рада, яка, виконувала дорадчі функції. Права особи, могли обмежуватись постановами уряду.

Наступним кроком у конституційному розвитку був збройний заколот Фіделя Кастро та його перемога призвели до усунення від влади Батісто. Після призначення Ф. Кастро на посаду премєр-міністра, в історії Куби починаєтьється нова ера розвитку, яка ознаменувалася новими конституційними перетвореннями у країні. Слід зазначити, що прихід комуністів до влади відзначився початком великих кадрових та політичних перетворень у країні. Були усунуті від влади усі старі чиновники, створювалися революційні суди (трибунали) які могли виносити рішення з будь-яких питань (наслідування сумного досвіду побудови комунізму в СРСР. - авт) тобто революційні трибунали були знаряддям боротьби з інакомислячими; право на життя мали політичні погляди та політичні організації ідеологічна доктрина яких була співзвучна з поглядами переможців. Таким чином, конституційний процес на Кубі відновився на принципово новій основі.

7 лютого 1959 року Революційний уряд, якому налезала законодавча влада, прийняв Основний закон Республіки. В ньому декларувалися основні демократичні положення Конституції 1940 року. Куба проголошувалась незалежною і суверенною державою, організованою у формі унітарної і демократичної республіки. Відновлювались демократичні права і свободи. При цьому, в конституції було узаконено незаконну конфіскацію майна місцевої та іноземної буржуазії, експропріацію земельних наділів, націоналізацію підприємств, які були власністю США. Закріплялося поєднання законодавчої та виконавчої влади в руках уряду. Президент виконував в основному представницькі функції. Уряд мав право вносити зміни до Основного закону та видавати конституційні закони.

Для створення видимості демократичних перетворень, і одночаного закріплення "досягнень" комуністичного будівництва, почалася інституціоналізація політичної системи: чітко розмежовувалися функції державних органів, партійних комітетів та громадських організацій. У порядку експерименту уряд у 1974 році наважився провести вибори у місцеві органи народної влади, і то в одній провінції Манантас.

У 1975 році партійно-урядова комісія підготувала проект нової конституції. Який після схвалення на Пленумі ЦК Компартії Куби був винесений на всенародне обговорення. 24 лютого 1976 року нова Конституція, після проведеного референдуму набула чинності. У референдумі прийняло участь 98% зареєстрованих виборців з них 97,7 % проголосували за прийняття нової конституції Табио Фернандо Альварес Комментарий к социалистической Конституции Республики Куба. - М.: Прогресс, 1986. - С. 331. (!).

Конституція республіки Куба складається з Преамбули і 141 статті, розміщених у 12 розділах. Характерною для конституції Куби, як і всіх соціалістичних конституцій, є тенденція до розширення меж конституційного регулювання, Основний закон Куби охоплює своїми регламентаціями всі сфери життя кубинського суспільства. Конституція визначала не тільки політичні, але й соціальні, економічні принципи розвитку держави, принципи розвитку освіти, культури, устрій сімї. Іншими словами, проникнення держави у всі сфери суспільного життя було тотальним.

Незважаючи на декларування великої кількості прав та свобод які ми можемо зустріти у конститиції, всі вони були декларативними. Поряд з цим закріплюється керівна і спрямовуюча роль комуністичної партії - "Комуністична партія Куби - … - є вищою керівною силою суспільства і держави (Стаття 5)" Табио Фернандо Альварес Комментарий к социалистической Конституции Республики Куба. - М.: Прогресс, 1986. - С. 38.

.

Таким чином, на Кубі було конституційно закріплено основи тоталітарного суспільства яке продовжує існувати і по сьогодні.

Висновки

Впродовж своєї історії Куба пройшла шлях від колонії до демократичної держави, а в результаті перевороту 1956-59 рр перетворилась у тоталітарну державу у якій всі сфери суспільного життя регламентовані державою.

Конституції, які приймалися носили демократичний характер і містили в собі найкращі здобутки світового конституціоналізму, в них у повній мірі відображалися права і свободи людини. Однак, конституційні перетворення другої половини ХХ століття свели на нівець усі здобутки попередніх періодів. "Острів Свободи", за роки режиму Ф.Кастро, перетворився у "тюрму" з якої і по-сьогодні, ризикуючи життям, на примітивних плав засобах тікають кубинці.

Подібний "досвід" повинен послужити уроком окремим вітчизняним політикам, які відстоюють гасла реанімації комуністичних ідей.

Література

1. Всеобщая история государства и права /под ред. К.И. Батра. - М.: Блина, 1996.

2. История новейшего времени стран Европ и Америки. 1945-1990. - М., 1993.

3. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. - К.: Вентурі, 1995.

4. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1994.

Джерела

1. Табио Фернандо Альварес Комментарий к социалистической Конституции Республики Куба. - М.: Прогресс, 1986.