Курсова робота на тему:
Тлумачення норм права
ПЛАН
Вступ.................................................................................................5
Розділ I. Поняття тлумачення норм права...............................7
1.1. Тлумачення - роз'яснення правових норм................10
1.2.Тлумачення - з'ясування правових норм...................15
Розділ II. Види тлумачення норм права :поняття мета..........21
2.1.Тлумачення за суб'єктами............................................22
2.2.Тлумачення за обсягом, способами, аналогією.........25
Розділ III. Акти тлумачення норм права...................................27
Висновки..........................................................................................30
Використана література................................................................33
Вступ
Тема тлумачення правових норм є традиційної в юридичній науці. Традиційним є і питання про загальне поняття тлумачення права.
Основні точки зору на це питання представляються наступними:
- тлумачення є з'ясування змісту права;
- тлумачення - роз'яснення змісту права;
- тлумачення, як з'ясування і роз'яснення змісту права.
Перші дві точки зору є неповними, а остання - найбільш правильна на мій погляд, тому що містить у собі обидві перші. Якщо приймати точку зору про те, що тлумачення полягає в з'ясуванні, і, отже ігнорувати спеціальну діяльність по роз'ясненню права, і навпаки, визнавати лише спеціальну діяльність, значить ігнорувати розумовий процес, що передує будь-якому роз'ясненню. Щоб щось роз'яснити, треба спочатку це щось усвідомити, отже з'ясування і роз'яснення - це дві діалектично зв'язані сторони процесу тлумачення права[2. 298 c.].
Термін “тлумачення“ рівнозначний за змістом поняттю “інтерпретація”, отже особа, що займається тлумаченням може бути названо інтерпретатором.
Тлумачення служить для забезпечення суспільства точними, зрозумілими поясненнями права. Безумовно, що в тлумаченні права присутнє суб'єктивний фактор , однак це не повинно позначатися на кінцевій меті - виявлень точного змісту правової норми. “Відштовхуючи” від значеннєвого значення терміна “тлумачення”, варто визнати, що філологічно він тісно зв'язаний з поняттям ”пізнання”, отже тлумачити - це значить пізнавати зміст того чи іншого явища.
У сучасному суспільстві виділяються три основні причини тлумачення:
недосконалість законодавства;
системність права;
необхідність дедукції;
Недосконалість законів приводить до двозначності. Тлумачення в цьому випадку може привести навіть до скасування тієї чи іншої норми, що викликає двозначне розуміння закону.
Право - є складна взаємозалежна система.[3. 265c.] Кожна правова норма не може працювати сама по собі. Наприклад, у процесі усиновлення задіється і цивільне право і процесуальне і т.д.
Третя причина виникає від того, що закон безособовий. Тлумачення, таким чином, виходить від закону стосовно до приватної особи. Наприклад, при усиновленні діють норми сімейного права, цивільного, процесуального права, що призначені для всіх, але в конкретному випадку працюють для однієї приватної особи.
У такий спосіб можна сказати, що тлумачення являє собою “акт інтелектуально-вольової діяльності по з'ясуванню і роз'ясненню змісту норм права в їх найбільш правильній реалізації”, а об'єктом пізнання й інтерпретації є не наміри і мотиви законодавця, що залишилися за межами створеного їм акта, а державна воля, об'єктивно закріплена в писемній формі.
Розділ I. Результати тлумачення правових норм.
Тлумачення норм права (інакше: інтерпретація норм права) — це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі вста-новленням їх точного значення (змісту).
Тлумачення норм складається з двох елементів:
- з'ясування — розкриття значення юридичних норм «для себе»
- роз'яснення — розкриття значення юридич-них норм «для інших»
Якщо з'ясування не виходить за рамки свідомості самого ін-терпретатора, то роз'яснення є викладом змісту державної волі і вираження її зовні.
Мета діяльності, пов'язаної з тлумаченням норм права:
- правильне і однакове розуміння;
- правильне і однакове застосування.
Офіційне тлумачення норм права є обов'язковим для тих актів, які з погляду компетентного органу мають потребу в додатково-му роз'ясненні в зв'язку з ускладненнями, що виникли, або не-правильною практикою їх застосування.
Необхідність тлумачення обумовлена такими причинами.
1. Неповним охопленням юридичними нормами фактичних умов життя (наприклад, відсутність статті стосовно такого різ-новиду хуліганства, як радіохуліганство, дає можливість у результаті тлумачення поширити на радіохуліганів дію ст. 206 КК.України).
2. Невизначеним характером норми права, наявністю спеці-альних, насамперед оціночних, понять і визначень, у яких нелегко розібратися юридичне непідготовленій людині без спеціального тлумачення (наприклад, слід роз'яснити, що означають такі поняття, як «тяжкі наслідки», «малозначущі діяння» та ін.).
3. Нечіткістю, схематизмом, помилковістю нормативних по-ложень як результат у недогляду, недбалості правотворчих орга-нів (наприклад, у зв'язку з недостатнім переліченням усіх ознак вини їх можна встановити лише через тлумачення).
4. Необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змі-сту самого нормативного акта, коли в ньому зустрічаються ви-раження «і т.д.», «тощо», «інші» тощо. Встановити їх дійсне зна-чення можна лише за допомогою тлумачення.
Тлумачення норм права не містить (і не повинно містити) самостійних норм права. Воно лише встановлює зміст і сферу дії акта, що тлумачиться, права і обов'язки суб'єктів права, вка-зує, як зміна умов, поява нових фактів впливають на застосу-вання норми права, та ін.
Тлумачення норм права, як правило, не має самостійного значення у відриві від акта, що тлумачиться, і цілком поділяє його долю: з його скасуванням (зміною) скасовується (зміню-ється) нормативне тлумачення.
Важливим конструктивним правилом особи, яка здійснює тлумачення, (інтерпретатора), є таке: чим не досконаліше закон, тим досконаліше, точніше, тонше має бути його роз’яснення.
Тлумачення охоплює всі рівні (ступені) юридичного аналізу:
аналіз буквального тексту, тобто „літери закону”;
догматичний аналіз, тобто аналіз юридичних особливостей норм, їх техніко-юридичної своєрідності, конструювання їх логічної структури на підставі правових розпоряджень (догма права);
соціально-історичний аналіз моральних, економічних та інших передумов закону, які дозволяють пізнати волю нормотворчого органу („дух закону”).
Думка інтерпретатора йде від аналізу буквального, мовного тексту („літери закону”) до аналізу „догми права”, юридичних особливостей правових норм, а також до моральних, соціальних та інших підстав передумов правових розпоряджень („духу права”).
У результаті тлумачення правових норм в інтерпретатора повинне з'явитися внутрішнє переконання в тім, що отримані висновки вірні, відповідають цілям і змісту тлумаченої норми. Цьому служить
