Діяльність судів по здійсненні правосуддя врегульована державою в законодавчому порядку. Крім Конституції, ряд законів України присвячено питанням судочинства. Це, наприклад, Про судоустрій України: Закон України від 5 червня 1981 р., Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р., Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994 року., Про органи суддівського самоврядування: Закон України від 2 лютого 1994 року., Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року та ін.

В своїй діяльності суди керуються також керівними роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України. Зокрема, Пленум Верховного Суду своєю Постановою №5 від 22.08.80 (п. 2) зобов’язав суди вживати належні заходи до суворого додержання процесуальних строків та підвищення якості розгляду кримінальних і цивільних справ, культури судочинства, маючи на увазі, що своєчасний і правильний розгляд кожної кримінальної та цивільної справи є важливою умовою зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі неухильного додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей.

Відповідно до вищесказаного, можна зробити висновок, що правосуддя має ряд специфічних ознак:

правосуддя в Україні здійснюється виключно судами;

правосуддя здійснюється шляхом розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ;

правосуддя здійснюється на основі закону і відповідно до закону;

правосуддя здійснюється в особливому, передбаченому законом процесуальному порядку;

в результаті здійснення правосуддя по конкретній справі суд застосовує державний примус.

2. В статті 125 Конституції зазначено, що система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Територіальний принцип означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певні території, які можуть збігатися з адміністративно-територіальними одиницями, але можуть і не збігатися з ними.

Спеціалізація судів і суддів у розгляді справ певних категорій сприяє поглибленому знанню суддями окремих галузей законодавства та практики його застосування, підвищенню професіоналізму суддів.

Судова система України визначена Конституцією України, а також Законом України “Про судоустрій України”, “Про арбітражний суд”.

Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції.

Верховний Суд України, Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні) суди, районні (міські) суди, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів є судами загальної юрисдикції.

Систему арбітражних судів складають: Вищий арбітражний суд, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і Севастополя. Верховною Радою України за поданням Голови Вищого арбітражного суду можуть утворюватися й інші ланки арбітражних судів: міські, районні, міжрайонні.

В Україні судова система поділена на ланки і за судовими інстанціями.

Поняття “ланка судової системи” пов’язане з обсягом повноважень, які покладені на ті чи інші судові органи. Суди, які діють в районах або містах, районах в містах, міжобласний суд, міжрайонні (окружні) суди мають однаковий статус і складають першу ланку.

Другою ланкою судової системи є Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди.

Верховний Суд України є третьою ланкою – це найвищий судовий орган системи судів загальної юрисдикції, здійснює нагляд за судовою діяльністю судів першої та другої ланки.

Існують три судові інстанції. Суди, які розглядають і вирішують справу по суті є судами першої інстанції. В системі судів загальної юрисдикції всі суди є судами першої інстанції.

Суд другої інстанції (касаційної) перевіряє законність і обґрунтованість рішень, вироків і постанов судів першої інстанції до вступу їх в законну силу. Для районного (міського) суду судом другої інстанції є обласний і прирівняний до нього суд, а для обласного – Верховний Суд України. Строк касаційного оскарження вироку суду – 7 днів з моменту проголошення, рішення – 10 днів. Вирок або рішення суду першої інстанції може бути відмінено і направлено на новий розгляд в то самий або інший відповідний суд.

Перевірка законності й обгрунтованості вироків є найважливішою формою діяльності касаційних інстанцій, яка дозволяє швидко виправляти допущені судами та органами попереднього розслідування помилки. Суди касаційної інстанції забезпечують виконання вимог закону і правильно орієнтують суди на неухильне додержання вимог закону при розгляді кримінальних справ по першій інстанції.

Вироки і рішення районного (міського), міжрайонного (окружного) міжобласного судів можуть бути оскаржені і на них можуть бути внесені протести в касаційному порядку – у Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міські суди, а вироки і рішення Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів можуть бути оскаржені і на них можуть бути внесені протести в касаційному порядку – у Верховний Суд України.

Касаційні скарги і протести на вироки, рішення і постанови районних (міських), міжрайонних (окружних), міжобласного судів розглядають судові колегії в кримінальних та цивільних справах Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів, а на вироки, рішення і постанови Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів – судові колегії в кримінальних, цивільних справах, військова колегія Верховного Суду України.

Суд наглядної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість вироків, рішень і постанов судів першої, касаційної і нижчестоящої наглядної інстанції, що є