Президія Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів – за протестами Голови Верховного Суду, Генерального прокурора та його заступників, голови Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів та їх заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та їх заступників – на вироки, рішення і постанови районних (міських), міжрайонних (окружних), міжобласного судів, на постанови суддів і касаційні ухвали Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів;

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України – за протестами Голови Верховного Суду, Генерального прокурора, їх заступників – на вироки та ухвали районних (міських), міжрайонних (окружних), обласних судів, Київського і Севастопольського міських судів, а також на постанови президії Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів і постанови суддів;

Пленум Верховного Суду України – за протестами Голови Верховного Суду, Генерального прокурора, їх заступників - на вироки та ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду і на постанови суддів цього ж суду.

3. Суди України своєю діяльністю по розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення сприяють зміцненню законності і правопорядку в державі, захищають права та свободи людини і громадянина. Ця діяльність здійснюється на певних засадах (принципах). Принципи здійснення правосуддя – це головні, загальні положення, визначені Конституцією та відповідними законами, які характеризують найбільш важливі сторони організації і діяльності судів при здійсненні правосуддя.

Основні принципи правосуддя:

Законність. Правосуддя здійснюється у точній відповідності до законодавства України.

Здійснення правосуддя тільки судом. Правосуддя в Україні здійснюється виключно спеціальними державними органами – судами. Делегування повноважень судів іншим державних органам або посадовим особам заборонено.

Рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Учасники судового процесу є рівними перед законом і судом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Незалежність суддів і підкорення їх тільки закону. Судді і народні засідателі є незалежними і підкоряються тільки закону. Незалежність судової влади та її рівноправність з іншими гілками державної влади є ознаками правової держави, в якій кожен громадянин має право на захист своїх прав і свобод повноважним, незалежним, неупередженим і об'єктивним судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Забезпечення доведеності вини. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В судовому розгляді справи беруть участь дві сторони – сторона обвинувачення (прокурор, потерпілий, громадський обвинувач, цивільний позивач), та сторона захисту (адвокат, підсудний, громадський захисник, цивільний відповідач). Сторони подають свої докази, міркування, які стосуються справи для встановлення істини, користуючись для цього однаковими правами.

Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Прокурор підтримує державне обвинувачення і сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний, об’єктивний розгляд справ.

Забезпечення обвинуваченому права на захист. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішення справ у судах та інших державних органах діє адвокатура. Стаття 63 Конституції надає підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист. В Постанові Пленуму Верховного Суду України №10 від 07.07.95 “Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист” зазначено, що додержання конституційного принципу забезпечення підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному права на захист є важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб. Порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, у передбачених законом випадках може тягти скасування судових рішень.

Гласність (відкритість) судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Відповідно до закону, розгляд справ у всіх судах України є відкритим, крім випадків, визначених статтею 20 КПК України: якщо розглядаються справи про злочини осіб, які не досягли 16 років; в справах про статеві злочини; в інших справах з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі або якщо цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист. Закритий розгляд справ у таких випадках допускається за мотивованою ухвалою суду. Розгляд справи в суді повинен бути закритим, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Вироки судів у всіх випадках проголошуються публічно.

Обов’язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, окремих громадян та їх об’єднань і підлягають виконанню на всій території України. У разі невиконання судових рішень суди повинні піддавати винних у цьому осіб встановленій законом відповідальності.

4. Відповідно до ст. 127 Конституції