- договір майнового найму (ч.1 ст.257 ЦКУ) між громадінами на строк понад один рік.

Частина 3 ст.44 ЦКУ вимагає , щоб письмові угоди були підписані особами , які їх укладають . Якщо громадянин внаслідок фізичної вади , хвороби або з будь яких інших причин не може власноручно підписати угоду , то за його дорученням це може зробити інший громадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений організацією, в якій працює чи навчається громадянин , що укладає угоду , або житлово-експлутуаційною організацією за місцем його проживання , або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу , в якому він перебуває на лікуванні , або органом чи службовою особою , що вчинають нотаріальні дії.

У деяких випадках закон вимагає , щоб угода , укладена в письмовій формі , була нотаріально посвідчена . Так , ст.47 ЦКУ встановлює обов`язковість нотаріального посвідчення угод лише у випадках передбачених законом :

- ст.65 ЦКУ - нотаріальне посвідчення довіреностей;

- ч.2 ст.68 ЦКУ - нотаріальне посвідчення довіреностей с правом передоручення;

- ст.118 ЦКУ - угода учасників спільної часткової властности про користування житловим будинком ;

- ст.227 ЦКУ - договір купівлі-продажу житлового будинку;

- ст.426 ЦКУ - договір довічного утримання

- ст.541 ЦКУ - заповіт.

Нотаріальне посвідчення угод означає , що її укладання контролюється державним органом - нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом , що діють на підставі Закону України про нотаріат.Нотаріальне посвідчення угод введене з метою забеспечення і перевірки їх законності. Так , з`ясувавши , що угода не відповідає всім вимогам закону , порушує права осіб та їх законні інтереси нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальних дій.

Від нотаріального посвідчення треба відрізняти обов`язкову реєстрацію угод в уповноважених державних органах . Наприклад , згідно з ч.2 ст.227 ЦКУ договір купівли-продожу житлового будинку підлягає реєстрації у БТІ. Відмежування нотаріального посвідчення від реєстрації у відповідних державних органах здійснюється за юридичними наслідками цих дій. Так, юридичним наслідком нотаріального посвідчення є укладення угоди, а наслідками обов`язкової реєстрації є те, що держава дізнається про перехід права власності та реєструє нового власника, видаючи йому правовсановлюючий документ.

Вираз волі шляхом реальних дій передбачений ч.2 ст.42, в якій записано,що угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Вказаного роду дії прийнято називати конклюдентними. Прикладом, таких дій може бути укладення договору перевезення у метрополітені шляхом кидання жетону у турнікет.

Мовчання визнається виявом волі укласти угоду, лише у випадках, передбачених законом (ч.3 ст.42 ЦКУ). Говорячи про мовчання як спосіб виявлення волі, треба мати на увазі, що юридичного значення закон надає не просто мовчанню, а тому факту, що в певний проміжок часу по відношенню до певного суб`єкта права данною особою не було вчинено дій, прямо передбачених законом. Наприклад, в разі продовження користування майном після закінчення строку договору майнового найму, при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк. В данному випадку закон надає юридичного значення факту “відсутності заперечень” (мовчанню) з боку наймодавця.

Таким чином, для додержання умови про форму угоди, угода має бути укладена у певній, вимагаємій законом формі.

УМОВИ ПРО ВІДПОВІДНІСТЬ (ЄДНІСТЬ) ВОЛІ ТА ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ

Воля - це бажання особи, яких вона прагне досягти. Волевиявлення - це зовнішній вираз внутрішньої волі. Воля, виявлена у певній формі, має відповідати внутрішній волі. Така невідповідність може виникнути внаслідок:

-обману;

-насильства;

-погрози;

-злонавмисної згоди представника однієї сторони з другою стороною;

-збігу тяжких обставин.

Наприклад, під насильством розуміється фізичний або психічний вплив на особу учасника угоди чи його близьких з метою спонукання його до укладання угоди. Злочинці застосовують насильство для того, щоб отримати чиєсь майно за договором дарування,спонукаючи потерпілого укласти таку угоду. Особа, що діє під впливом насильства, фактично позбавляється можливості виявити власну волю і виявляє волю злочинця.

Воля також не повинна мати дефектів. Воля є дефектною, коли угода укладається під впливом помилки, що має істотне значення. Під помилкою в данному разі слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною чи обома сторонами суб`єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на їх волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Істотні умови договору (ч.2 ст.153 ЦКУ) - це умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів данного виду, а також всі умови щодо яких за заявою однієї з сторін має бути досягнуто згоди. До істотних умов не належить мотив укладення угоди. Наприклад, особи укладають договір купівлі - продажу картини певного живописьця. А згодом виявляється, що це полотно є підробкою, якщо б сторонам було заздалегідь відомо, що це підробка, то вони б не уклали такий договір. Воля є дефектною, бо покупець бажав придбати саме картину певного живописьця, а не якоїсь іншої особи.

При укладенні угоди від її учасників також вимагається, щоб вони мали серьозні наміри досягти правового результату. На практиці існують випадки, коли особи не бажають укладатм угоду і не переслідують виникнення певних юридичних наслідків, хоча зовні виражають таку волю (мнимі угоди). В данному випадку також немає єдності між волевиявленням та внутрішньою волею.

Такої єдності немає і в угодах, що укладені з метою приховати іншу угоду, як правомірну, так і ні. Воля учасників такої спрямована на досягнення одного правового результату, а внутрішня воля на досягнення