злочином проти самої природи лю-дини як суспільної істоти. Основним критерієм моральності тих чи ін-ших норм є прояв у них відносини людини до іншого людині і самому собі як до справді людської суті особистості.
Соціальне призначення моралі – постійно відтворювати відносини моральної залежності між людьми. Усвідомлення цієї залежності слу-жить необхідною умовою волі вибору і моральної відповідальності особистості перед суспільством, найважливішим фактором підтримки життєздатності суспільства, соціального прогресу.
Область відносин, регульованих мораллю, широка. Вона охоплює поводження і свідомість людини в усіх без винятку сферах громадсь-кого життя: у праці, побуті, політику, науці, у сімейних, особистих, внутрігрупових, міжкласових і міжнародних відносин. Принципи мо-ралі поширюються на всіх людей, фіксуючи в собі те загальне й осно-вне, що складає культуру міжлюдських взаємин і накопичено багато-віковим досвідом людства. Моральні норми підтримують і запере-чують визначені суспільні підвалини, коштуй і спосіб життя в самій за-гальній формі. І тому, у силу громадськості своїх норм, мораль відо-бражає більш глибинні шари соціально-історичних умов людського буття, виражає його сутнісні потреби.
Як форма суспільної свідомості мораль виконує безліч функцій. Головна з них – регуляція взаємин між людьми. Моральне регулювання припускає:
а) наявність ідеалу, що виражає представлення чи суспільства класу про моральну досконалість;
б) систему норм, дотримання яких є необхідною умовою функціону-вання суспільства, досягнення їм своїх моральних норм.
Ефективність морального регулювання визначається наступним: наскільки особистість засвоїла моральні вимоги і наскільки ці вимоги дотримуються нею свідомо, самостійно, - це найкраще характеризує моральний вигляд людини.
Моральні норми здійснюються повсякденно силою масових зви-чок, велінь і оцінок суспільної думки, вихованих в індивідах переко-нань і спонукань. Виконання вимог моралі може контролюватися всіма людьми без винятку і кожним окремо.
Моральні відносини, як видно з попереднього викладу, — складне соціальне утворення. Конкретно історичний під-хід дозволив розкрити об'єктивні причини їхнього виникнення, їхню соціальну сутність і ту роль, що вони виконують у системі суспільних відносин.
Розуміння моральних відношенні як самого загального позна-чення всіх моральних явищ має принциповий, методологічний зміст. Воно дозволяє включити в предмет етичного дослідження не тільки моральну свідомість, систему нормативних розпоряджень, але і реальні вдачі суспільства, практику морального поводження.
В аналізі моральних відносин особливе значення має застосування вимоги діалектичної логіки, вимоги про включення практики «у повне «визначення» предмета дослідження». Включення в характеристику моральних відносин практики в такому всеосяжному змісті (і як крите-рій істини, і як орієнтир на те, що потрібно людині) дозволяє в поли-цею мері оцінити дійсну роль моралі в житті суспільства.
Всебічний аналіз і рішення питання про зв'язок теорії з практикою в етичному дослідженні припускають не тільки історичну характерис-тику моралі, не тільки дослідження її соціальних функцій, але і розгляд гносеологічних проблем моралі, з'ясування зв'язку істини й оцінки, специфіки морального судження.
У дійсній роботі ми зосередили увагу переважно на розгляді соці-альних функцій моралі, усвідомлюючи, що гносеологія моралі і спеціа-льний аналіз мови моралі складають істотну задачу подальшого ви-вчення моральних відносин.
У цьому суперечливому розвитку моральних відносин можна за-фіксувати випереджальну роль ідеологічних елементів моральної сві-домості, більш повільний темп, а в деяких випадках і помітне відста-вання соціально-психологічного рівня моральної регуляції.
Спроба охарактеризувати моральні відносини як цілісну і складно організовану систему зв'язана з визначеними труднощами, зокрема з тим, що не розроблено відповідні методи дослідження моралі. Далі, си-стемний .аналіз моральних відносин, характеристика механізмів само-регуляції припускає подальшу розробку спеціальних питань, зокрема, розробку проблеми мотивації, проблеми становлення і розвитку мора-льних потреб.
Але якщо ще немає основ для вичерпної характеристики струк-тури моральних відносин, те попереднє рішення проблеми може бути дано, можуть бути вичленовані головні елементи, показаний характер їхнього зв'язку, взаємодії.
Структурний аналіз моралі у відомій мері схематичний, вимагає прийняття деяких попередніх умов. Так, практичні моральні відносини являють собою історично сформований спосіб регуляції суспільних і особистих інтересів. І, хоча в моральній вимозі виражена ідеальна, ба-жана норма цих відносин, дієвість моралі визначається не тільки зміс-том цих вимог, але насамперед масштабом їхньої реалізації. Тому поділ моралі на моральну свідомість і моральне поводження у відомій мері умовно. У реальному історичному процесі вони нерозривно зв'язані, і скорочення сфери морального регулювання, практичне «падіння вдач» свідчать і про ущербність, відірваність від дійсного життя тих ідей, що зафіксовані в моральній свідомості.
Таке ж застереження можна зробити, випереджаючи характерис-тику взаємодії ідеологічного і соціально-психологічного рівнів мораль-ної чи свідомості характеристику суспільної й індивідуальної моралі.
Однак, усвідомлюючи обмеженість можливостей структурного дослідження моральних відносин, ми відзначаємо і відомі його пере-ваги, особливо в характеристиці соціальних функцій моралі, у визна-ченні міри її дієвості, активності. Облік цих обставин і дав нам право представити на суд критики деяку попередню схему структури мораль-них відносин.
Постійне чи задоволення незадоволення порождає імпульси до необхідного для цих цілей чи активності, навпроти, пасивності в її поводженні. Саме тут найбільшою мірою виявляється необхідність за-лучення знань спеціальних областей правознавства, етики, психології і соціальній психології. Підставами класифікаціями стосовно до нашого предмета дослідження можуть бути:
спосіб впливу соціальних норм на внутрішній мотив поводження особистості;
характер реакції особистості і суспільства на вибір цього пово-дження;
межі і можливості такого вибору.
Ця проблема соціальної регуляції в рамках даної класифікації здобу-ває особливо важливе значення в зв'язку з задачами використання різ-них видів соціальних норм у керуванні соціальними процесами рішенні проблем формування і виховання особистості.
Важливо також враховувати, що в залежності від характеру вимог, що містяться в них, соціальні норми розділяються на зобов'язуючі, що дозволяють і забороняють. Причому вони дозволяють (не дозволяють), наказують робити лише визначений