І. Поняття індивідуального попередження злочинів
Індивідуальне попередження — це перш за все, вплив на осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, на їх соціальне середовище. Цей вид діяльності являє собою цілеспрямовану роботу з конкретною людиною та її найближчим оточенням.
Об’єктами такого попередження є ???, поведінка та тип життя яких свідчить про реальні можливості вчинення ними злочинів. Погляди, мотиви, система ціннісних орієнтацій особистості можуть стати підрунтям для здійснення профілактичного впливу на неї лише у випадку, коли ці погляди, мотиви, орієнтації проявились в анти суспільній поведінці.
Виходячи з механізму злочинної поведінки, індивідуальне попередження повинно бути спрямоване на особистість та її негативні риси, середовище, яке її формує, а також умови, обставини та ситуації, що сприяють чи полегшують вчинення кримінально караних діянь.
Таким чином, індивідуальне попередження злочинної поведінки — це діяльність державних та недержавних органів, організацій та їх представників по виявленню осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, і здійснення на них та оточуюче їх мікросередовище позитивного, корегуючого впливу.
Заходи індивідуального попередження, що реалізуються стосовно особи, відіграють роль такого соціального інструменту, який призначений нейтралізувати чи усунути внутрішні негативні риси цієї особистості та її поведінки. Коли ж вплив спрямований на соціальне мікро середовище, то нейтралізуються або усуваються зовнішні негативні елементи матеріального та духовного порядку, які деформують особистість (несприятливі матеріальні та побутові умови життя індивідуума, негативні між особистісні відносини і т.п.).
ІІ. Об’єкти та зміст індивідуального попередження злочинів.
У деталізованому виді об’єктами індивідуального попередження злочинної поведінки є:
Анти суспільна поведінка та спосіб життя особи, з боку якої можливе (вірогідне) вчинення злочину;
Кримінологічно значимі особистісні характеристики людини, що визначають деформацію її поведінки;
Кримінологічно значимі пси фізіологічні особливості (у міру їх можливого виправлення, зміни, лікування: осудні аномалії в психіці, відхилення у сексуальній поведінці, т.п.),
Безпосередні умови несприятливого формування та життєдіяльності особистості (сім’я, робота, оточення, т. ін.).
Елементи негативної життєвої ситуації, які об’єктивно мають криміногенний характер та існують досить тривалий час.
Метою індивідуального попередження є позитивна корекція особистості, яка веде до змін її поведінки від антигромадської до законослухняної.
Досягнення цієї мети вимагає вирішення ряду конкретних завдань:
а) виявлення осіб, поведінка яких свідчить про реальну можливість вчинення злочинів;
б) виявлення джерел негативного впливу на них;
в) прогнозування індивідуальної поведінки;
г) планування заходів індивідуальної профілактики;
д) позитивно керуючий вплив.
Для правоохоронних органів існують ще два важливих завдання, реалізація яких регламентована правовими актами, а виконання здійснюється стосовно суворо визначених категорій осіб, оскільки виконання цих завдань з проникненням у сферу особистих інтересів і навіть свобод громадян. Мова йде. По-перше, про постановку осіб на облік і, по-друге. Про контроль за їх поведінкою та способом життя.
Однією із найсуворіших форм такого обліку та контролю є встановлення адміністративного нагляду органів внутрішніх справ за деякими категоріями осіб, які звільнились з місць позбавлення волі (Закон України від 01.12.94 р. “Про адміністративний нагляд за особами, що звільнилися з місць позбавлення волі”): особливо небезпечних рецидивістів; осіб, засуджених за наркоманію; злісні порушники режиму утримання тощо).
На обліку в органах внутрішніх справ перебувають особи, засуджені до кримінальних покарань, не зв’язаних з позбавленням волі (наказ МВС України № 52 – 92 р.) та інші категорії громадян.
З метою забезпечення ефективності індивідуального попередження злочинної поведінки важливо дотримуватись таких основних вимог:
Своєчасність
Несвоєчасне виявлення осіб з анти суспільними установками, причин та умов злочинності збільшує вірогідність вчинення злочинів.
2. Послідовність.
Індивідуальний вплив повинний бути таким, щоб його інтенсивність послідовно зростала чи зменшувалась у залежності від результатів.
3. Реальність.
Заходи впливу об’єктивно повинні відповідати можливостям їх реалізації.
4. Законність.
Індивідуальне попередження будується на основі суворого дотримання законодавства, прав, свобод та законних інтересів громадян.
У процесі вивчення особистості як об’єкта попереджувального впливу аналізуються:
злочинна чи інша протиправна поведінка;
обставини, що спричиняють та обумовлюють злочинну чи іншу протиправну поведінку;
соціально-демографічні характеристики (освіта, вік і т. ін.).
індивідуально-психологічні особливості, зокрема рівень інтелекту;
наявність схильностей анти суспільного характеру (до алкоголю, наркотиків, сексуальні збочення тощо);
ознаки злочинного досвіду (особливі навички тощо).
умови життя та найближче оточення.
З метою всебічного вивчення особистості застосовуються такі основні методи:
ознайомлення з різними документами;
аналіз вчинків особи;
бесіди з громадянами, які добре знають особу;
вивчення медичних та інших документів, оточуючого середовища і т. ін.
ІІІ. Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки та планування попереджувальної роботи
У процесі вивчення особистості здійснюється прогнозування індивідуальної злочинної поведінки або індивідуальне прогнозування. Це досить складне завдання, і вирішується воно на підставі оцінки всієї сукупності внутрішніх та зовнішніх факторів. Індивідуальне прогнозування може бути лише вірогідним — це прогнозування можливої злочинної поведінки. Чим точнішою та повнішою є інформація — прогноз про особу, тим ефективнішими є заходи попередження злочинності. Можливість передбачити поведінку людини залежить від того, наскільки ми знаємо обставини, що її визначають, а також програму, за якою вона реалізується зсередини.
Прогнозування злочинної поведінки та індивідуальне попередження, як правило складає єдиний процес. Попередження саме по собі передбачає постійне, всебічне та глибоке вивчення особистості, її поведінки, зв’язків та намірів. Отримана у результаті цього інформація і прогноз, що на її підставі, впливають на корекцію плану індивідуальної роботи.
Для працівників правоохоронних органів одним із важливих завдань є вирішення питання про постановку особи на профілактичний облік. Це рішення повинно ґрунтуватись на суровому дотриманні відомчих нормативних приписів (інструкцій, наказів тощо).
Постановка на облік викликає необхідність застосування інтенсивних заходів впливу. Неоціниму допомогу тут можуть надати плани індивідуальної роботи.
Планування має на меті впорядковувати складний та багатогранний процес попереджувального впливу, зробити його цілеспрямованим, визначити найраціональніші
