Г., Томенко М. В. Історія української конституції, 1993. – С. 9.
Н. Полонська-Василенко так характеризує цю подію: «Ця конституція, в якій
гармонійно поєднано інтереси гетьманату, старишни як провідної верстви України, та Запоріжжя, як її військової сили, була в той же час маніфестом державної волі української нації перед цілим культурним світом … До цього можна додати, що поява її негайно після Полатвської катастрофи може в значній мірі пояснити, чому саме пляни великого гетьмана зазнали поразки: вона свідчить, що він не мав під собою твердого грунту, не мав середовища, на яке міг спиратися, не мав і тієї сили, яка могла б примусити всі середовища схилятися перед нею … Гетьманування Пилипа Орлика пройшло поза Україною, але в боротьбі за її незалежність. Полонська-Василенко Н. Історія України, 1995. – С. 173»
«При тім списано інтересні постанови, яке має бути правлїннє гетьманське, хоч сі постанови не були здійснені, бо взяти Україну в свої руки сим людям не удало ся ніколи,—але вони цікаві, як вираз поглядів і бажань сих людей, що- звязали свою долю з визволеннєм України. В постановах сих богато нового, що могло б бути важним кроком наперед», - зауважує М. С. Грушевський Грушевський М. С. Ілюстрована Історія України. \\ на CD-ROM “Антологія історії України”
Отже, як ми бачимо, погляди більш авторитетних вчених схиляються до того, щоб вважати «Пакти і Конституції…» лише талановитим твором людей, котрі попередили час на майже 70 років (а саме через стількі часу з'явилися перші конституції Європи та США). Але, приймаючи до уваги історичні обставини епохи Північної війни, було б занадто ризиковано розглядати цей документ як такий, що приніс би українському народові реальну користь.
Незважаючи на це, сучасна їсторична нука України намагається розглядати твір Пилипа Орлика як першу конституцію в світовій історії. Що ж мають на увазі вчені-історики, використовуючи цей термін, такий простий та звичний на перший перший погляд? Що виступає критерієм надання тому чи іншому документу статусу конституції?
КОНСТИТУЦІЯ: історія, поняття, функції
Термін конституція (як вважається, від лат. Constitutio – устрій, установлення) у різні часи використовува-вся в різних значеннях. Так, зокрема, у Стародавньому Римі конституціями називали деякі акти імператора, а у середньовічній Європі - акти, в яких закріплювалися при-вілеї та вольності феодалів (Велика хартія вольностей 1215 р. в Англії, Великий березневий ордонанс 1358 р. у Франції тощо). В той же час ні в античному світі, ні в середні віки сучасного поняття конституції не існувало. Як не було і таких законів, які можна було б розглядати як юридичну базу чинної нормотворчості, як акти, які б визначали належну організацію державної влади, закріп-лювали гарантії прав і свобод людини.
Сучасна наука конституційного права використовує термін «конституція» у кількох значеннях: конституція юридична, конституція фактична, конституція соці-альна.
Юридична конституція - це система правових норм, які закріплюють засади конституційного (державного) ладу, встановлюють найвищі правові гарантії прав і сво-бод людини і громадянина, визначають систему, принци-пи організації і функціонування органів публічної влади (органів державної влади і органів місцевого самовряду-вання), встановлюють територіальний устрій держави.
У залежності від способу вираження цих норм, юри-дичні конституції, в свою чергу, можуть мати формаль-ний або матеріальний характер.
Формальна конституція становить собою закон (або кілька законів), який приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів).
Матеріальна конституція становить собою акт або велику кількість прийнятих у різні часи нормативних актів, судових рішень та конституційних звичаїв, які ви-значають засади державного ладу, основи організації ор-ганів державної влади, закріплюють та гарантують права і свободи людини, регулюють її взаємовідносини з дер-жавною владою.
Матеріальна конституція не носить формалізованого характеру, тобто акти, які її складають, не мають вищої юридичної сили по відношенню до ін-ших законів.
Фактична та соціальна конституція - ці терміни застосовуються для характеристики реальний стан сус-пільних відносин, які складають предмет конституційно-го регулювання, вони позначають реально існуючі в країні основи державного ладу, фактичну ситуацію з правами та свободами людини тощо.
Найбільш поширеним є використання терміну «кон-ституція» в його формально-юридичному значенні, тоб-то як основного закону держави що приймається в осо-бливому порядку, має найвищу юридичну силу та регу-лює найважливіші суспільні відносини, які визначають принципи організації публічної влади, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і сво-бод людини і громадянина, систему, порядок організації і компетенцію органів державної влади, територіаль-ний устрій держави, державні символи Чиркин В. Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт.- М.: «Зерцало»,1998.-С.29
.
В переважній більшості країн, в тому числі й в Україні, юридична формальна конституція представлена одним і єдиним актом. Такі конституції іменують коди-фікованими або консолідованими конституціями. Ко-дифікована конституція є більш зручною з точки зору користування її текстом, будь-якій особі набагато прос-тіше ознайомитися з конституційними нормами, тощо.
У деяких джерелах термін «матеріальна конституція» використо-вується як тотожний термінам «фактична конституція», «соціальна консти-туція». Чиркин В. Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт.- М.: «Зерцало»,1998.-С.27
Видатні мислителі 17-18 ст. (Д. Локк та Т. Гоббс в Англії, Ш. Монтеск'є, Сієс,- у Франції, І. Кант - в Німеччині, Т. Пейн - в Америці та інші) сформулювали теоретичні положення, які були використані під час розробки пер-ших писаних конституцій та зберігають своє значення і сьогодні. Основні з них полягають у наступному:
1. Конституція - це акт, за допомогою якого встанов-люється така організація державної влади, яка б забезпе-чила захист людини, гарантованість її природних