Огляд кримінального кодексу України
Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах . Відп. ред. В.Т.Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Глава І Загальні положення
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу
Кримінальний кодекс України має завданням охорону суспільного ладу України, його політичної і економічної систем, власності, особи, прав і свобод громадян і всього правопорядку від злочинних посягань.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинними, і встановлює покарання, що підлягають застосуванню до осіб, які вчинили злочини.
(Стаття І із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4571-10 від 12.01.83; Законом № 2468-12 від 17.06.92)
Стаття 2. (Стаття 2 виключена згідно із Законом № 2468-12 від 17.06.92)
Стаття 3. Підстави кримінальної відповідальності
Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, вин-на у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчини-ла передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння.
Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповід-но до закону.
(Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4571-10 від 12.01.83)
Глава II Межі чинності Кримінального кодексу
Стаття 4. Чинність Кримінального кодексу щодо діянь, вчи* нених на території України
Усі особи, які вчинили злочини на території України, підлягають відпо-відальності на підставі цього Кодексу.
Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представ-ників іноземних держав та інших громадян, які згідно з чинними закона-ми і міжнародними договорами не підсудні в кримінальних справах су-дам України, в разі вчинення цими особами злочину на території Украї-ни, вирішується дипломатичним шляхом.
(Стаття 4 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4571-10 від 12.01.83; Законом № 2468-12 від 17.06.92)
Стаття 5. Чинність Кримінального кодексу щодо діянь, вчи-нених за межами України
Громадяни України, які вчинили злочини за межами України, підля-гають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо вони при-тягнуті до кримінальної відповідальності або віддані до суду на тери-торії України.
На тих же підставах несуть відповідальність перебуваючі в Україні особи без громадянства, які вчинили злочини за межами України.
Якщо названі особи за вчинені злочини зазнали покарання за кордо-ном, суд може відповідно пом'якшити призначене їм покарання або по-вністю звільнити винного від відбування покарання.
Іноземні громадяни за злочини, вчинені поза межами України, підля-гають відповідальності за кримінальними законами України у випадках, передбачених міжнародними договорами.
(Стаття 5 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4571-10 від 12.01.83: Законом № 2468-12 від 17.06.92)
Стаття 6. Чинність кримінального закону в часі
Злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння.
Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує покарання, має зво-ротну силу, тобто поширюється з моменту набрання ним чинності також на діяння, вчинені до його видання,
Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зво-ротної сили не має.
(Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законам № 2547-12 від 07.07.92)
Глава III Про злочин
Стаття 7. Поняття злочину
Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння, яке пося-гає на правопорядок.
Не е злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить оз-наки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.
(Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4571-10 від 12.01.83; Законом № 2468-12 від 17.06.92)
Стаття 7'. Поняття тяжкого злочину
Тяжкими злочинами визнаються перелічені в частині 2 цієї статті умисні діяння, що являють підвищену суспільну небезпеку.
До тяжких злочинів належать: особливо небезпечні злочини проти держави (статті 56—60, 62, 63, 63'); порушення рівноправності грома-дян залежно від їх расової, національної приналежності чи ставлення до релігії при обтяжуючих обставинах (стаття 66 частини 2 і 3); бандитизм (стаття 69); дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ (стаття 69'); контрабанда (стаття 70); контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (стаття 70'); масові безпорядки (стаття 71); пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стат-тя 78); пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів при обтяжуючих обставинах (стаття 78' частини 2 і 3);
виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів (стаття 79);
порушення правил про валютні операції при обтяжуючих обставинах (стаття 80 частина 2), розкрадання державного або колективного майна з проникненням у приміщення чи інше сховище, або шляхом привласнен-ня, розтрати або зловживання посадовим становищем, вчинене повтор-но, або за попереднім зговором групою осіб, або у великих розмірах, або в особливо великих розмірах (статті 81 частини 3 і 4, 82 частини 3 і 4, 83 частина 3, 84 частини 3 і 4 і 86'); розкрадання державного або колектив-ного майна шляхом грабежу, вчинене при обтяжуючих обставинах (стат-тя 82 частини 2 і 3); розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян (статті 86 і 142); вимага-тельство державного або колективного майна або індивідуального майна громадян при обтяжуючих обставинах (статті 862 частини 2 і 3, 144 час-тини 2 і 3); вчинене при обтяжуючих обставинах умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна або індивідуального майна громадян (статті 89 частини 2 і 3 та 145 частина 2); умисне зни-щення або пошкодження майна, що належить