гребені можна побачити будову пор, які мають форму багатокутників, овалів з нерівними краями, що дозволяє відрізняти їх один від одного. Краї папілярних ліній також не рівні, мають форму згину. Особливості будови пор і країв папілярних ліній є власними ознаками, сукупність яких використовується для ототожнення. Таким чином, ознаки папілярних узорів допустимо розглядати на макрорівні і до них відносяться загальна форма узору, будова окремих деталей папілярних узорів. Дослідження цих загальних ознак, як правило, проводиться візуально, часом із застосуванням лупи малого збільшення. Цей розділ слідознавства (трасології) називають дактилоскопією.
Криміналістичне дослідження пор як джерел інформації для розшуку і ототожнення людини називається пороскопією, яка є окремим розділом дактилоскопії.
Криміналістичне дослідження нерівностей будови країв папілярних ліній на долонних поверхнях рук і підшв ніг утворює відділ дактилоскопії, який називається еджескопією.
Загальні і власні (окремі) ознаки будови папілярних узорів характерні трьома властивостями, які дозволяють проводити ідентифікацію людини за ними, а саме: індивідуальність, відновлюваність, відносна незмінність.
При вчиненні яких-небудь дій найчастіше беруть участь руки і ноги. Тому в першу чергу сліди-відображення будови рук і ніг використовують при розкритті і розслідуванні злочинів.
Торкаючи предмет або спираючись на нього рукою, залишають сліди долоні і пальців. Рука діє як будь-який фізичний об’єкт, тому вид сліду залежить не тільки від сдідоутворюючого предмета, а й від слідосприймаючого, величини прикладеної сили, спрямування руху слідоутворюючого об’єкта. Якщо палець торкається пластичних матеріалів (пластилін, віск, глина) або сипучих речовин (крейда, борошно, цемент), що знаходяться в масі, то внаслідок деформації (втискання, утрамбування) утворюються об’ємні сліди, які копіюють форму візерунка. Коли рука торкається твердих об’єктів, то утворюються поверхневі сліди за рахунок нашарування (відділення) речовини, що знаходиться на пальцях, або відшарування речовини, що знаходиться на слідоутворюючому об’єкті. У першому випадку виникають пофарбовані або безколірні сліди, а в другому – тільки пофарбовані.
На долонних поверхнях рук немає жирових залоз, хоча сліди називають потожировими. Тоді звідки виникає жир на пальцях рук ? Руки майже завжди забруднені внаслідок торкання ними інших частин тіла, на яких шкіра постійно змащена жиром, який виділяється. Змішуючись з потом, утворюється потожирова речовина, яка відшаровується при торканні і утворює слід, який називається потожировим. Крім потожирової речовини, на руках майже завжди є частки інших забруднень, які потрапляють з предметів, до яких торкається рука. Це мікрочасточки пилу, фарбуючих і рідких речовин. При контакті з предметом нашарована на пальці речовина відшаровується і залишається на предметі у вигляді сліду – видимого, слабовидимого, маловидимого, невидимого.
Потожирова речовина безколірна, тому нашарування ії на предмет, особливо пористий, невидиме, крім того, піт швидко вбирається пористою (шорсткою) поверхнею. Сліди, які утворилися на таких поверхнях, не можна виявити шляхом звичайного огляду, навіть використовуючи оптичні прилади – лупу, мікроскоп. У таких випадках потрібні інші технічні засоби і методи.
Якщо рука забруднена, то, як правило, залишаються видимі пофарбовані сліди. Але і в цьому разі можливе утворення невидимих слідів. Якщо злочинець послідовно торкався декількох об’єктів, наприклад, переставляв посуд у серванті, речі на стелажі в магазині, то на предметах, до яких він торкався спершу, виникнуть пофарбовані видимі сліди, на предметах, яких торкався потім, видимість їх буде зменшуватись, оскільки вичерпується фарба речовини, врешті-решт вона вичерпається зовсім і слід буде виникати тільки за рахунок постійного виділення потової речовини. Цей механізм утворення слідів слід враховувати при огляді і вибирати відповідні методи і засоби виявлення слідів.
Отже, основу механізму слідоутворення слідів рук складає механічний рух двох об’єктів при взаємодії, коли вони рухаються прямолінійно один до одного. Утворюються статичні, контактні сліди, які відображають, головним чином, центральну частину папілярного візерунка. Тому такі сліди іменують іноді слідами дотику. Сліди рук можуть виникати і при інших формах механічного руху, наприклад, прямолінійно-поступовому. Проте якщо сліди, які утворюються, мають вид мазків, то вони не придатні для ототожнення людини. Лише при обертанні-гойданні утворюються придатні для ідентифікації сліди.
Розглянуті сліди пальців рук згідно з загальними класифікаціями, які давалися вище, зараз прийнято класифікувати за різними підставами: об’ємні і поверхневі, нашарування і відшарування, пофарбовані і безколірні, видимі, маловидимі і невидимі. Всі вони є статичними. Динамічні сліди зустрічаються на місці події, але вони не придатні для ідентифікації щодо дактилоскопії. Разом з тим речовина сліду підлягає криміналістичному дослідженню для встановлення джерела його походження при розкритті і розслідуванні злочинів.
Всі методи виявлення рук і ніг іноді ділять за їхньою очевидністю – видимі і невидимі. По суті, що лежить в основі методу або технічного засобу, методи виявлення слідів рук умовно можна розділити на фізичні, хімічні і радіографічні.
Фізичні методи. Основу фізичних методів складають об’єктивні закономірності і властивості фізичних тіл, що розглядаються у фізиці і суміжних з нею галузях, а саме: відображення, адгезія, конденсація, гальваностегнія, люмінісценція, радіоактивність тощо.
Відображення – фізичне явище матеріальних тіл, сутність якого складає повертання світла об’єктом в оптичне середовище при попаданні його на межу розділу з іншим оптичним середовищем. Якщо поверхня предмета ідеально рівна, то виникає дзеркальне відображення, від нерівної поверхні відбувається дифузійне відображення (розсіяне). Через це всякі нашарування або структурна зміна поверхні предмета порушують дзеркальність відображення в місці знаходження речовини сліду або зміни її структури. Від сліду світло відображається розсіяно, а