наслідками. При цьому, беруться до уваги такі найбільш явні із них:число потерпілих від злочину;розмір матеріальних збитків, включаючи так звану втрачену вигоду;соціальна запущеність певної частини населення;кримінальна ураженість різних сфер життєдіяльності;ступінь кримінального впливу на державні інститути;зниження активності населення у протиборстві зі злочинністю.Кінцевою метою аналізу злочинності є удосконалення боротьби з нею на грунті виділення основних її напрямків, чіткого формування мети тих чи інших акцій, співставлення програм їх забезпечення, удосконалення профілактичної та правоохоронної діяльності. Відповідно і вивчення злочинності у цьому випадку носить багатоаспектний характер.Виходячи з цього, важливо забезпечити цілеспрямованість аналітичної діяльності, правильно визначити її завдання, сформулювати вихідні гіпотези, бажано не одну, задати цьому аналізу певний програмний характер і зберігати готовність до отримання нових, нерідко неочікуваних, непрограмованих даних.2. Джерела інформації про злочинність та її показники.
В процесі вивчення злочинності важливе значення має правильний відбір джерел інформації та показників злочинності.
Джерелами інформації про злочинність є:
матеріали судової статистики;
статистичні звіти МВС, прокуратури та інших правоохоронних
органів, у тому числі про зареєстрованих злочинів та виявлених
злочинців у розрізі всіх статей Кримінального кодексу;
статистичні картки первинного обліку, у т.ч. дані, що відображають
відомості про злочин, про особу, яка його вчинила, про підсудного;
показники соціально-економічної, соціально-демографічної та іншої
статистики (чисельність населення, вік і т.д.);
дані про інші правопорушення (прояви пияцтва, наркоманії, тощо);
матеріали узагальнення кримінальних справ, заяв, матеріалів, заяв про
злочини (так званий у науці виборочний метод пізнання);
результати вивчення суспільної психології, правової свідомості,
суспільної думки про злочинність і боротьбу з нею;
дані опитувань засуджених, осіб із контрольної групи, представників
різних соціальних груп населення;
результати спостережень кримінологів;
результати проведення експерементів.
Облік злочинності грунтується на реєстрації конкретних її проявів:
фактів вчинення злочинів;
осіб, які їх вчиняли;
жертв злочинів;
сум матеріальних збитків від злочинних діянь;
Проте сучасна статистика ці дані відображає вкрай неповно.
Перший показник джерел інформації про злочинність – кількість злочинів –
в принципі не може бути повністю відображений в статистиці, хоча б вже тому, що чимало злочинів вчиняються в умовах неочевидності, багато злочинців розробляють спеціальні заходи по маскуванню слідів злочинів, не всі потерпілі повідомляють про посягання на них.
З врахуванням цього доцільно аналізувати у взаємозв’язку щонайменше два статистичних показники:
кількість розглянутих органами внутрішніх справ і прокуратури заяв
та повідомлень про злочини;
число зареєстрованих ними злочинів.
Другий показник – кількість осіб, які вчинили злочини.
У статистиці відображається тільки кількість встановлених злочинців,
вина яких доведена;
а саме:
осіб, які згідно з чинним законодавством звільняються від
кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав (адміністративна відповідальність, передача матеріалів на розгляд громадськості, товариського суду, тощо);
осіб, справи щодо яких направлені в суди.
Друга категорія включає як засуджених, так і виправданих, а також осіб,
Справи щодо яких судом закриті або направлені на додаткове розслідування.
Третій показник – число потерпілих. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.
Четвертий показник – матеріальні збитки. Ці дані не співпадають з сумами матеріальних збитків, які визначаються судом по закінченні справи, так як у суді не завжди вдається довести підсудному суму збитків, які він реально спричинив через брак доходів, неповному та однобічність розслідування.
3. Коефіцієнти злочинності та її структура.
В науці та у практичній діяльності виділяють такі показники злочинності як: стан, структури динаміки.
При вивченні злочинності поряд з абсолютними даними використовуються відносні: коефіцієнти, питома вага чи частка.
В процесі аналізу поширеності злочинів встановлюються:
а) рівень злочинності – абсолютне число зареєстрованих злочинів і виявлених злочинців;
б) інтенсивність злочинності, що виражена в коефіцієнтах.
Коефіцієнти визначаються шляхом співставлення відомостей про злочинність з кількістю населення.
Якщо співставляються дані про кількість зареєстрованих злочинців, коефіцієнт визначається як КФ (коефіцієнт по особах), якщо показники про число засуджених – Кз.
Саме по коефіцієнтах здійснюється порівняння рівня злочинності в різних державах, регіонах держави, тощо.
Наприклад, співставлення абсолютних даних про зареєстровані злочини в Україні і в Росії ще ні про що не говорить, тому що в останній чисельність населення у тричі більша. Але коефіцієнт злочинності знімає ці відмінності.
Формула розрахунку коефіцієнта злочинності.
Кз = Кількість(кф) злочинів х 10 000/чисельність населення.
Розрахунок можна робити на І тис. Населення, 100 тис. і т.д.
Коефіцієнт злочинності може розраховуватись або на все деліктоздатне (в Україні – з 16 років, а по окремих злочинах – з 14).
Коли розрахунок здійснюється на все населення, коефіцієнт фактично відображає лише те, як населення страждає від злочинності (скільки зареєстрованих злочинів припадає на 10 тис., адже потерпілою може бути і малолітня дитина.
Коефіцієнт, який розрахований на населення у віці від 14 років показує кримінальну активність населення, те, наскільки інтенсивно воно відтворює поведінку.
У процесі вивчення окремих видів злочинності чи певних злочинів вираховується вираховується їх питома вага чи частка в загальній злочинності. Питома вага показує у відсотках їх частку щодо всіх зареєстрованих злочинів чи злочинів певного виду.
Про структуру злочинності судять за питомою вагою різних видів злочинності.
Як відмічається в літературі, “Структура злочинності це питома вага і співвідношення різних видів злочинів у їх загальному числі, за певний період часу на певній території”.
Ці види злочинності залежно від вихідних позицій і завдань аналізу виділяються за різними підставами (формах вини, суб’єктах і т.п.).
Структура злочинності відображається або в таблиці, або в діаграмі.
В науціта у практичній діяльності нерідко виявляється термін “стан злочинності”, тобто кількість зареєстрованих на певній території і за відповідний період злочинів. Разом з тим цей показник розглядався не обособлено, так як практично є “статичним” (“мертвим”), а поряд з іншими коефіцієнтами вивчення злочинності структурою, рівнем, т.п., що дає можливість повно та всебічно вивчити явище.
4. Вивчення злочинності в динаміці.
Злочинність вивчається у динаміці.
Розрізняють:
поточний аналіз – співставлення даних про злочинність