Норма подібна цій міститься і в іншій угоді держав-учасниць СНД – Угоді про співробітництво в галузі охорони здоров’я населення. В статті 3 даної угоди вказано, що Сторони, що домовляються, керуючись принципами гуманізму, зобов’язуються надавати екстрену та невідкладну медичну допомогу громадянам держав-учасниць Співдружності без взаємних компенсацій витрат.

Міжнародний Кодекс медичної етики, прийнятий третьою Генеральною Асамблеєю Медичної Асоціації в Лондоні в жовтні 1949 року з наступними доповненнями передбачає обов’язок лікаря завжди надавати невідкладну допомогу будь-кому, хто її потребує, за винятком лише тих випадків, коли він пересвідчився в бажанні та можливості інших осіб зробити все необхідне.

Регулювання невідкладної медичної допомоги також здійснюється і на локальному рівні, тобто на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць.

Так, в Запорізькій області діє Комплексна програма Реформування надання медичної допомоги жителям області, яка визначає пріоритети в існуючій системі охорони здоров’я області та передбачає заходи її реформування, які, в свою чергу, діляться на групи за важливістю.

Подібний акт, який називається Програма „Харківщина – 2010” існує і в Харківській області. В розділі 3.3, який називається „Розвиток охорони здоров’я, фізичної культури і спорту” передбачається, що першочерговими заходами на найближчу перспективу, серед іншого, визначені організація повноцінного забезпечення екстреної допомоги населенню та надання гарантованої швидкої та невідкладної медичної допомоги.

Більш конкретними актами є, наприклад, Наказ Управління охорони здоров’я (надалі – УОЗ) Запорізької обласної Державної адміністрації Про вдосконалення організації надання швидкої і невідкладної медичної допомоги населенню області 1999 року та Додаток до Наказу УОЗ Запорізької обласної Державної адміністрації № 129 2000 року – Примірний набір медикаментів для валізи лікаря пункту (відділення) медичної допомоги на дому дорослому населенню.

Щодо довгострокових планів, закріплених на законодавчому рівні, то, наприклад, Концепція розвитку охорони здоров’я населення України, затверджена Указом Президента України від 07.12.00 р. передбачає проведення реструктуризацію галузі з метою ліквідації диспропорцій у розвитку різних видів медичної допомоги. Цей захід є особливо важливим, оскільки зараз існує ситуація, за якої одні види медичної допомоги розвиваються більше ніж інші, а деякі не розвиваються взагалі. Не можна сказати, що невідкладна медична допомога не розвивається, але їй, як одній з найпріоритетніших, все ж, можна було б приділяти більшої уваги.

Закріплюються на законодавчому рівні заходи щодо вдосконалення надання невідкладної медичної допомоги в сільській місцевості та інших районах з обмеженим доступом до цього виду медичної допомоги.

Згідно Наказу МОЗ України від 13.08.2002 Про затвердження заходів МОЗ щодо поліпшення медичної допомоги сільському населенню на 2002 – 2005 роки Рада Міністрів АРК, обласні, Севастопольська міська державні адміністрації, МОЗ України повинні протягом вказаного періоду забезпечити дільничні лікарні, сільські лікарські амбулаторії, амбулаторії загальної практики – сімейної медицини, підпункти швидкої і невідкладної медичної допомоги санітарними автомобілями підвищеної прохідності за рахунок цільового використання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів.

4. Організаційна структура органів, що надають

невідкладну допомогу

Управління у сфері охорони здоров'я здійснює Міністерство охорони здоров’я України- головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я.11 п.4, Концепція розвитку охорони здоровя населення України, затверджена указом Президента України від 7.12.2000 року №1313 Основними завданнями МОЗ, поряд з іншими, є розроблення обгрунтованих пропозицій щодо реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я; координація та контроль за виконанням державних програм охорони здоров’я, зокрема надання медико-санітарної допомоги; організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров’я гарантованої безоплатної медичної допомоги населенню; організація надання медичної допомоги у невідкладних та екстремальних ситуаціях та інші. МОЗ має право отримувати в установленому законом порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від державних органів статистики- статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників підприємств, установ і закладів, що належать до сфери його управління.

Міністерству охорони здоров’я України підпорядковуються МОЗ Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Управління охорони здоров’я - орган виконавчої влади середньої ланки, до компетенції якого віднесено вирішення практично тих самих завдань, за деякими винятками, що й до компетенції МОЗ України, тільки на рівні області.

Систему органів, що надають невідкладну медичну допомогу становить густа мережа об’єктів охорони здоров’я різного спрямування, видів і потужності. На районному та міському рівні такі функції виконують районні та міські лікарні (або інші заклади охорони здоров’я), які визначені центральними для району, міста. Медична допомога забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності з подальшим відшкодуванням витрат.11 Основи законодавства України про охорону здоровя, №2801-12 від 19.11.1992 року, стаття 37.

Одним із видів безоплатної медичної допомоги, що здійснюється державними та комунальними закладами охорони здоров’я, є швидка та невідкладна допомога. На догоспітальному етапі цей вид медичної допомоги здійснюють станції (відділення) швидкої медичної допомоги, пункти невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини.22 Програма подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №955, пункт 2.

Для надання невідкладної медичної допомоги створюються самостійні станції швидкої медичної допомоги лікувально-профілактичних закладів, що мають у своєму складі відділення швидкої медичної допомоги; обєднання швидкої медичної допомоги, що мать у своєму складі