У податковій сфері держава походження може намагатися сама оподатковувати ТНК, включаючи також її закордонну діяльність. У такому разі їй доведеться вести переговори і укладати конвенції про неподвійне оподаткування з державами, де розміщуються підприємства ТНК.

При діяльності ТНК на території держави, яка її приймає ТНК є причиною створення специфічних норм , маються на увазі важливі проблеми ціни трансферів, цін, що застосовуються всередині ТНК або між її філіями за надані послуги та куплене майно між головним підприємством та філією або поміж філіями та які штучно занижуються, щоб зменшити податкові виплати компанії. Державам важко боротися в індивідуальному порядку проти цієї практики, яка відбувається у міжнародному масштабі. Покласти цьому край можуть договори, але вони рідко укладаються, оскільки одна з цих держав сама має прибуток з такої практики.1

5

Принцип підкорення ТНК національному праву зафіксований в Хартії економічних прав і обов’зків держави: кожна держава має право “регулювати і контролювати діяльність ТНК в межах дії своєї національної юрисдикції і приймати міри для того, щоб така діяльність не протирічила її законам , нормам і постамовам і відповідала її економічній і соціальній політиці. ТНК не повинні втручатися у внутрішні справи приймаючої держави “(ст.2).

В зв’язку з регламентацією діяльності ТНК у рамках Європейського економічного співтовариства у 1977 році був розроблений керівний кодекс для регламентації окремих питань: діяльність ТНК , яка походить із співтовариства і має інтереси в Південній Африці. Набагато важливішими є “Директивні ринципи для транснаціональних компаній”, проголошені Радою Організації економічного співробітництва та розвитку у 1976 році, переглянуті у 1984 році; навіть при тому, що ці принципи позбавлені зобов’язувального юридичного значення, вони впливають на діяльність ТНК. Вони досить точно сформульовані і стосуються, зокрема, публікації інформації ТНК, правил конкуренції, яких вони повинні дотримуватись, їхньої податкової практики, їхньої політики стосовно робочих місць та професійних відносин, їхньої практики в галузі науки та технології. Процедури контролю за застосуванням цих принципів, що набули чинності всередині Організації економічного співтовариства та розвитку, виявилися корисними, зокрема в галузі соціального права.

У листопаді 1977 року Міжнародна організація праці прийняла Декларацію про принципи щодо мультинаціоналізаційних підприємств та соціальної політики. Процедура контролю з боку МОП дозволила надати цій Декларції певної ефективності. У рамках ООН у 1978 році була розроблена конвенція про попередження та усунення незаконних платежів, але вона була ратифікована лише невеликою кількістю держав. Проект кодексу законів стосовно транснаціональних компаній, підготовлений під егідою економічної та соціальної Ради (а точніше, в рамках центрів у справах компаній, які їй належать), був набагато амбітніший. Йдеться про ініціативу країн, які розвиваються, що у 1975 році вважали за необхідне і можливе підпорядкувати діяльність ТНК режиму міждержавної регламентації. Переговори, які не були офіційно перерваними, не дали жодних результатів; вони мали повчальні наслідки, які дозволили краще пізнати феномен ТНК в усій його складності та краще оцінити його сьогоднішнє значення, але вони зовсім не привели до сподіваних результатів. В ході цих переговорів країни, які розвиваються, що були ініціаторами у цій справі, переконалися, що їхні інтереси (у цій сфері так само, як і в багатьох інших) мають частіше антагоністичний, ніж спільний характер.В кінцевому підсумку переговори спіткнулися не лише на питаннях суті справи (визначення ТНК, регламентація їхньої діяльності,умови їх перебування у країнах, які приймають їх на своїй території: загальні умови, національні умови тощо),але й також на двох питаннях, що мають ґрунтовне значення: питання права, яке може застосовуватись щодо ТНК, та питання правового значення кодексу (кодекс для загального керівництва чи договір вищої юридичної сили стосовно національного права, яке може застосовуватися).1

5

Враховуючи , що діяльність ТНК носить транскордонний характер, що вони здатні наносити шкоду національній економіці приймаючій державі навіть не порушуючи її законів, бажане є міжнародно-правове регулювання їх діяльності.

Але можна константувати, що таке регулювання поки відсутнє . В міжнародних документах є лише деякі загальні положення , які носять в основному декларативний характер. Хоча спроби регулювання застосовувалися. Так в рамках ЕКОСОС були створені Центр по ТНК і Комісія по ТНК на яку була покладена задача розробки кодексу поведінки ТНК.Пороєкт Кодекса був підготовлений1

6 , але в кінцевому варіанті він не був прийнятий державами . Держави , громадяни яких контролюють більшість ТНК , рахують, що Кодекс повинен носити рекомендаційний , а не юридично обов’язковий ханактер.

Разом з тим роль ТНК як в здійсненні міжнародних економічних зв’язків так і в розвитку міжнародно–економічного права продовжує зростати.Використовуючи свій вплив вони добиваються підвищення свого статусу у міжнародних відносинах. Так, у доповіді Генерального секретаря ЮНКТАД IX конференції (1996 р.)говориться про необхідність надання корпораціям можливості участі у роботі цієї організації.Але це не означає , що їм надається міжнародно-правовий статус.Вони можуть приймати участь в роботі ЮНКТАД в якості приватних осіб, тобто суб’єктів національного права.

У доповіді сказано, що корпораціям повинна бути надана можливість брати участь у багатосторонніх міжнародних форумах, поскільки вони “перетворяють в життя рішення про виробництво і споживання, які формально приймаються урядами ”.