Окрім загальних, є і спеціальні помилки. Найчастіше вони пов’язані з якістю статутних документів, з контрактами, що укладаються, як правило, без погодження з юристом або після консультації з некваліфікованим юристом. А в статуті чи в контракті іноді одне слово чи навіть кома можуть стати вирішальними.

Постановка проблеми.

Постановка проблеми може бути сформульована таким чином: по-перше, законодавча база України (але, на мою думку, це притаманно й більшості країн колишнього Радянського Союзу) має яскраво виражений “приватний” характер. Я маю на увазі те, що закони розробляють не для того, щоб велося досконале та вигідне функціонування державного механізму, а, здебільшого, для того, щоб потім було якомога легше знайти “дірки” в цих законах для неправомірних дій. На початку 90 -тих років ми мали чудову нагоду побачити це в дії. Хоча на сьогодні це все трохи вгамувалося, але ж жага великої наживи та влади живе в мозку кожного, хто займає досить впливові посади. На цю тему я б міг написати окремий реферат втричі більший за цей, але зосереджуся на темі цього реферату. По-друге, в країні донедавна не існувало статей про захист працівників суду тощо. Прочитав в газеті статтю (наведена нижче) і ще раз стало боляче за свою батьківщину.

Чому закон не захистить суддю? Газета “Закон і бізнес” від 12 червня 1998 року

Минулий тиждень для Верховного Суду України ознаменувався прийняттям проекту постанови “Про практику застосування законодавства, що передбачає державний захист працівників суду і правоохоронних органів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”.

На думку учасників пленуму Верховного Суду, де обговорювався цей проект, неможливо більше зволікати із захистом суддів. У тій ситуації, яка склалася нині, відправляти правосуддя стає дедалі небезпечніше – ніхто не в змозі гарантувати спокійне існування як судді, так і звинувачених, потерпілих, свідків. Збройний замах на львівського суддю Іванну Серьодкіну змусив суддів області звернутися до вищих державних діячів України – про незадовільне виконання законодавства щодо забезпечення судової діяльності та захищеності суддів.

Зараз не є таємницею, що останні роки “судова влада” фінансується щораз гірше і гірше. Внаслідок цього не може йтися про повноцінний розгляд справ будь-якого напряму. Законодавство, що має застосовуватися в цьому випадку, є недіючим через те ж недостатнє фінансування. Тому й належна охорона приміщення суду, судова міліція, необхідна оргтехніка залишаються лише мрією суддів. Чи не тому зараз до зали суду під час засідання може увійти будь-хто з вогнепальною зброєю в кишені й провести “власне правосуддя”, поставивши під загрозу життя працівників суду та правоохоронних органів, свідків та інших присутніх?

Крім того, дедалі звичайнішими стають погрози вбивством та насильством судді та його родині, знищення та крадіжки особистого майна судді чи власне суду. Про ці випадки регулярно повідомляють з різних регіонів України. У серпні 1998 року на будинок, де мешкає голова Нижньогірського райсуду Автономної Республіки Крим, невідомі вчинили збройний напад. Звичайно, було порушено кримінальну справу, але злочинців досі не знайдено й, певне, ніколи вже не знайдуть. Та, хоч як це дивно, правоохоронні органи не завжди реагують на подібні випадки. Торік голові Шепетівського міськсуду по телефону постійно погрожували розправою. Письмове звернення на ім’я начальника УМВС у Хмельницькій області про забезпечення захисту й надання зброї залишилося без відповіді. Крім того, у судді було викрадено автомобіль, як і попереджували у телефонних дзвінках.

Проект постанови, прийнятий на пленумі Верховного Суду, враховує всі аспекти захисту відправників правосуддя та осіб, які беруть участь у процесі. Постанова дає змогу практикувати судам закритий розгляд кримінальних справ, застосовувати потрібні заходи щодо безпеки потерпілих і свідків, дотримання конфіденційності даних про особу.

Особливий пункт – про реагування на кожний випадок порушення посадовими особами органів виконавчої влади бюджетного законодавства щодо фінансування судів. Умисне недофінансування треба розглядати як прояв неповаги до суду та порушувати питання про притягнення до відповідальності, що передбачена законом.

Проект підтримали всі учасники пленуму, створено комісію з його доопрацювання. Але головну роботу вже здійснено.

Судді впевнені в тому, що все великообсягове законодавство щодо правосуддя не виконується не лише через брак коштів. Нині в суспільстві відсутнє належне розуміння місця судів у системі управління державою і встановлення правового порядку. Потрібен певний час, щоб зрозуміти – правосуддя не може бути дешевим і водночас гарантувати порядок у державі.

Аналіз проблеми.

Отже, беручи до уваги все вищезазначене, можна зробити такий аналіз проблеми:

країна переживає значний рівень корупції;

нестача коштів на підтримку судових органів влади;

велика кількість некваліфікованих робітників у юридичній галузі;

невдале керування;

шахрайство.

Пропозиції до розв’язання проблеми.

В такому випадку доволі важко запропонувати якісь пропозиції до розв’язання проблеми, але все ж таки вихід є з будь-якої ситуації. Треба починати з малого, тобто з юридичних фірм, та вже переходити далі до законотворення. Як зазначав пан Оніщук, треба впровадити спеціальну перевірку для тих, хто хоче займатися власною справою в цій галузі, проводити сертифікацію. Проводити базову юридичну обізнаність населення через засоби масової інформації тощо. Також для ефективної дій законів та їх універсальності варто було б провести гармонізацію національного законодавства з міжнародним правом.

Обґрунтування пропозицій та вибір альтернатив.

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями.

Чому приділено увагу юридичним фірмам? Через юридичні фірми проходить великий відсоток населення країни. Якщо юридична фірма буде надавати неякісні послуги, чи не відіб’ється це на стані країни