Важливою умовою прийняття законного та обгрунтованого рішення у справі про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, є оцінка доказів. Це – один з елементів доказування, що супроводжує весь шлях встановлення істини по справі.

Оцінка доказів передбачає перевірку їх передусім з точки зору законності, тобто, чи не було порушень при збиранні та закріпленні фактичних даних, чи не відобразились порушення на достовірності й повноті інформації, чи дозволяє закон використовувати джерело фактичних даних такого виду.

З точки зору достовірності, оцінка доказів полягає у вивченні доказів, наприклад свідків, (чи можуть вони давати об’єктивні свідчення), у вивченні самих свідків на предмет їх повноти та точності, а також умов знаходження речових доказів. Потрібно також співставляти інформацію про один і той самий факт із різних джерел.

Однак при оцінці показань потерпілого від корупційних діянь потрібно мати на увазі можливість неспівпадання інтересів потерпілого й органів внутрішніх справ. Потерпілий може бути незацікавленим у розкритті істини по справі та своїми показаннями заважати встановленню фактичних обставин.

Причини такої поведінки бувають досить різноманітними. Вони можуть бути обумовлені особистими взаєминами з порушником, власною протиправною поведінкою, матеріальною зацікавленістю та ін.

Інформація свідків є найбільш об’єктивною, вона допомагає перевірити пояснення осіб, які притягуються до відповідальності. На жаль, свідки-очевидці у таких справах зустрічаються рідко. Проте, не слід виключати свідків, яким через інші причини відомі дані про факт, що з’ясовується. Необхідно встановити та опитати коло таких свідків, їх пояснення допоможуть уникнути помилок при прийнятті рішення.

Доказову інформацію можуть мати певні документи. Вони є джерелом доказів не лише в прямому розумінні, але й як речові докази (документи, що зберігають сліди правопорушення, гроші, цінні та інші речі, одержані за вчинення корупційного діяння).

Розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних із корупцією, вкрай утруднюється тим, що корупційні прояви найчастіше носять латентний характер.

При розслідуванні злочинів, пов’язаних із корупцією, необхідно пам’ятати, що у вчиненні таких видів злочинів можуть брати участь державні службовці, народні депутати України, депутати та голови місцевих рад народних депутатів (ст. 2 Закону “Про боротьбу з корупцією”). Це значною мірою ускладнює проблему притягнення їх до відповідальності в адміністративному порядку через специфіку правового статусу.

Проблема в тому, що у ст. 12 Закону України “Про боротьбу з корупцією” зазначається, що порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом. Винятком у даному випадку є положення, передбачені ст. 7 Закону, де викладено особливості притягнення до відповідальності народних депутатів України. У статті йдеться про посилання на Закон України “Про статус народного депутата України”, в якому визначається порядок притягнення народного депутата України до відповідальності.

Встановивши факти корупційних проявів, особливу увагу необхідно звернути на з’ясування обставин зловживання службовим становищем, так як саме тут необхідно шукати джерела доказів на початковій стадії розслідування.

З цією метою по порушених справах та за наявності достатніх фактичних підстав для збирання доказів необхідно використовувати технічні засоби зняття інформації з каналів зв’язку; спостереження за працівниками із застосуванням фото-, кіно- та відеозйомки, використання інших можливостей оперативно-розшукових підрозділів, визначених у ст. 6 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”. Таким чином, можливо виявити і задокументувати зв’язки між членами злочинної групи, їх спільну узгоджену діяльність, тобто фактичні дані, що не фіксуються в офіційних документах і у подальшому порядку будуть ними заперечуватись. Безпосередньо перед реалізацією оперативних матеріалів (перед проведенням гласних заходів) необхідно зібрати достатні дані для використання прав на вилучення документів та інших носіїв інформації (наприклад комп’ютерів) відповідно до підпункту “б” п. 4 ст. 12 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”. Якщо на цей час кримінальна справа ще не порушена, необхідно винести постанову та одержати санкцію прокурора на проведення відповідних оперативно-розшукових заходів.

Після порушення кримінальної справи, якщо це можливо, одночасно проводяться обшуки (виїмки) за місцем проживання та на робочих місцях всіх виявлених членів злочинного угруповання, вживаються заходи до встановлення місця знаходження цінностей у посадової особи, нерухомості тощо, на які може бути накладено арешт.

Методика отримання, перевірки та реалізації інформації щодо корупційних діянь, що пропонується, не може охопити всі можливі ситуації у різних сферах державного управління економіки та суспільного життя, однак може застосовуватись у типових ситуаціях, коли посадові особи:

сприяють при отриманні ліцензій на право займатися окремими видами діяльності: виробнича, торгово-посередницька, надання послуг, заняття народною медициною, ігорним бізнесом, реалізація окремих видів товарів тощо, а також сприяють у створенні спільних підприємств з іноземними інвестиціями, що надає право на пільги при оподаткуванні;

сприяють у наданні дозволу на встановлення об’єктів малих архітектурних форм: кіосків, павільйонів, наметів, майданчиків, стоянок і т.п.;

зловживають в отриманні дозволу Національного банку України на ведення валютних операцій;

сприяють в отриманні пільг або інших переваг у здійсненні експортно-імпортних операцій при переміщенні товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, підакцизних товарів через митний кордон держави;

сприяють в отриманні кредитів, субсидій, субвенцій та дотацій з метою одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;

сприяють у протиправному отриманні пільг, що частково або повністю звільняють від сплати певних видів податків чи інших обов’язкових платежів до бюджетів за