Приватизація підприємств енергетичної галузі України
В умовах становлення державності України та формування ринкових засад в економіці порядок функціонування суб’єктів господарювання залишається нестійким, а система державного регулювання економіки не досить ефективною. Енергетична галузь продовжує залишатися в надзвичайно тяжкому стані за всіма її організаційно-економічними напрямами.
Вивчення матеріалів про діяльність на біржовому та позабіржовому фондовому ринку за 1995-1999 рр. свідчить, що акції роздержавлених об’єктів електроенергетики були найбільш ліквідними у докризовий період (до1997 р.), що є підтвердженням зацікавленості у них вітчизняних та іноземних суб’єктів підприємницької діяльності. Ситуація у сфері приватизації підприємств енергетичної галузі України характеризується таким чином: передача прав власності вже відбулася у 15-ти енергорозподіляючих компаніях. Так, “Прикарпаттяобленерго” – приватизовано на 68%, “Чернигівобленерго” – 61,4%, “Сумиобленерго” – 73%, “Луганськобленерго” – 65%, “Одесаобленерго” – 67%, “Західенерго” – 50%, “Полтаваобленерго” – 71,2%. Вісім обленерго приватизовано більш ніж на 25%.
У березні 1999 року на трьох фондових біржах одночасно було запропоновано акції 9 енергокомпаній на загальну суму понад 37 млн грн за номінальною вартістю. У зв’язку з малочисельністю покупців рівень пропозицій значно перевищив поточний попит. Енергоакції було продано за ціною, яка не набагато перевищувала номінальну вартість. Дані конкурсів, у яких брали участь 19 суб’єктів підприємницької діяльності, свідчать, що за ринок електроенергетики боротьбу ведуть в основному дві групи компаній.
До першої групи можна віднести компанії, що опосередковано пов’язані з акціонерним комерційним банком “Фінанси та кредит”, якому компанія “FS Trading Limited L. L. C.” (переможець конкурсу по “Одесаобленерго”) передала в управління пакет акцій, АКБ “Фінанси та кредит”, ЗАТ “Веррона плюс” (переможець конкурсу по “Луганськобленерго”) та компанія “Foster Group Management Inc.” для виконання інвестиційних обов’язків підписали трьохсторонню угоду, якою передбачено, що “Foster Group Management Inc.” фінансово сприяє в придбанні пакета акцій. У ході проведення комерційного конкурсу з продажу 35% акцій ЗАТ “Веррона плюс” було придбано 32,7% акцій за 25 млн 263 тис. грн. Згідно з умовами конкурсу переможець повинен погасити прострочену кредиторську заборгованість на суму 6 млн 500 тис. грн та поповнити обігові кошти підприємства на 36 млн грн. протягом п’яти років.
До другої групи можна віднести інвестиційне об’єднання підприємців, в межі інтересів яких входять “Чернігівобленерго”, “Сумиобленерго”, “Полтаваобленерго”, “Львівобленерго”, “Прикарпаттяобленерго”. Особливістю функціонування групи є широке залучення посередників, за замовленням яких працювали інші компанії. Зокрема, у ході проведення комерційного конкурсу з продажу 36% акцій “Полтаваобленерго” початкова ціна пакета зросла з 19 млн 886,4 тис. грн до 44 млн 350 тис. грн (тобто, у 2,2 рази). Переможець конкурсу компанія “Contrast Holdings” (Британські Вірджинські острови) зобов’язалась погасити прострочену кредиторську заборгованість на суму 8 млн 400 тис. грн, поповнити обігові кошти, внести протягом трьох років інвестиції на реконструкцію та модернізацію виробництва у розмірі 41 млн 900 тис. грн.
Проте, на процес приватизації в енергетичній галузі негативно впливає ряд факторів загальноекономічного та локального характеру. Зокрема, до них можна віднести:
проблему взаємовідносин між Міненерго, депутатськими групами, Фондом держмайна України, інвестиційними та фінансовими групами, приватизованими обленерго та облдержадміністраціями, яка полягає в розбіжності інтересів;
неповернення з офшорних зон в Україну для приватизації об’єктів електроенергетики капіталів, місцем походження яких є національна економіка;
скорочення обсягів перерахувань приватизованими обленерго до Національної енергетичної компанії “Укренерго” грошових коштів та заміна їх векселями, що загострює проблему неплатежів до бюджету.
Так, лише у листопаді 1999 року обласні енергопостачальні компанії отримали електроенергії на суму 1378 млн грн, а сплатили тільки 64 млн грн (6,7%), зокрема, “Луганськобленерго” – 78 тис. грн. (0,1%), “Чернигівобленерго” – 84 тис. грн (0,5%), “Львівобленерго” – 325 тис. грн (1,0%), “Полтаваобленерго” – 315 тис. грн (1,1%).
Негативно впливає на процес приватизації недосконалість нормативно-правової бази. При цьому необгрунтовано затягується розробка більшості законодавчих та нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення виконання Державної програми приватизації на 1999 рік. Законодавчо не врегульованими до цього часу залишаються питання приватизації підприємств Паливно-енергетичного комплексу. Не виконуються завдання щодо надходження до Державного бюджету дивідендів на акції, що належать державі у майні акціонерних товариств.
Як свідчить практика проведення конкурсного продажу у 1998 році, переважна більшість пакетів акцій, що пропонувались до продажу, не зацікавила потенційних інвесторів – на них не надійшло заяв та пропозицій, хоча за товар виступали підприємства енергетики.
Слід зазначити, що така пасивність з боку інвесторів обумовлена рядом об’єктивних чинників. Проведення конкурсів ускладнювалося постійним внесенням змін до нормативної бази. У першій половині 1998 pоку Фондом державного майна України внесено кілька доповнень до порядку проведення конкурсів, запропоновано при цьому передавати в управління переможцям державні пакети акцій та вимагати від претендентів досвіду роботи у галузі та ін. Однак, такі важливі питання, як оцінка та відбір інвестиційних проектів, поки що залишилися не вирішеними. Приватизатори досі не створили реалістичної методики оцінки об’єктів, що пропонуються до продажу, не враховують ступінь інтересу до об’єкту, що приватизується та зміну ринкової кон’юнктури. Спроба вирішити проблему за рахунок залучення консультантів-оцінювачів також не вдалася.
Проведенню конкурсів заважає також відсутність грошових коштів у покупців, особливо у вітчизняних. Іноземні інвестори не поспішають вкладати кошти у розвиток вітчизняної енергетики через нестабільність економічної обстановки в Україні, “непрозорість” ринку, постійні зміни “правил гри”, внесення законодавчою та виконавчою владами коректив у чинне законодавство, уточнення проектів та планів приватизації Верховною Радою України та періодичне винесення питання щодо встановлення мораторію на проведення приватизації.
Реформування господарських зв’язків і