і зв’язку та ін. На підставі попиту з боку потенційних мігрантів на нелегальне проникнення до західноєвропейських держав з країни перебування, наявності відповідних осіб для забезпечення прикриття цього процесу, підрахунку можливої наживи, організатори приймають рішення на створення каналу. В подальшому вони розробляють детальний план, в якому визначають відповідні структури та сфери їх відповідальності та компетенції, порядок дій, систему зв’язку, розподіляють прибуток. Значна увага приділяється розробці легенд порушникам, інструктуванню їх щодо поведінки у випадку затримання прикордонниками або міліцією. У процесі функціонування каналу організатори постійно контролюють його хід, вносять при потребі необхідні корективи. При цьому вони можуть особисто брати участь у виконанні всіх чи окремих пунктів плану, або лише контролювати його здійснення, не втручаючись безпосередньо.
Група пошуку призначена для вербування “клієнтів”. Вступаючи в контакт з потенційними мігрантами, члени групи пропонують “послуги” на певних умовах нелегально переправити їх до країни призначення. До завдання злочинців входить також комплектування груп мігрантів певної чисельності згідно з вказівкою організаторів. Вербування “клієнтів” та комплектування груп здійснюється в країнах постійного або транзитного перебування мігрантів. В Україні групи пошуку діють, як правило, у великих містах (Київ, Харків, Львів) на вокзалах, поштамтах, ринках, гуртожитках навчальних закладів тощо.
На групу забезпечення покладаються функції зустрічі мігрантів, пошук місць тимчасового проживання для нелегалів та їх розміщення, придбання квитків для проїзду у транспортних засобах, забезпечення підробленими документами, необхідними як для легалізації їх в’їзду та перебування в Україні, так і для перетинання кордону (фіктивні запрошення, туристичні картки, студентські квитки, паспорти та ін.), пошук водіїв і транспортних засобів для доставки нелегалів безпосередньо до прикордонного району. До складу групи можуть входити іноземці, які легалізувалися та постійно мешкають в Україні, наприклад, студенти вищих навчальних закладів, робітники спільних підприємств тощо. Але, як правило, основну частину членів групи складають громадяни України, оскільки, очевидно, специфіка завдань, що покладені на дану категорію злочинців, вимагає постійного спілкування з місцевими жителями та представниками органів влади з метою запобігання виникнення підвищеної уваги з їх боку, а також з боку правоохоронних органів до своєї діяльності.
Група осіб, які здійснюють переправку, призначена для безпосереднього перевезення нелегальних мігрантів через державний кордон України у випадку, якщо проникнення здійснюється поза встановленими пунктами пропуску. До їх завдань входять зустріч групи нелегалів в обумовленому місці (як правило, у 2-5 км від кордону), прихована проводка групи до кордону, забезпечення подолання мігрантами лінії інженерно-технічних споруд та перетинання державного кордону. При цьому особи, що здійснюють переправку, особисто державний кордон не перетинають, а у більшості випадків і не порушують лінію ІТС.
Безпосередня переправка нелегальних мігрантів через кордон є для організаторів каналу найбільш складним, небезпечним і відповідальним етапом. Передусім це обумовлюється чіткою системою охорони державного кордону, що здійснюється ПВУ, а також діями прикордонної охорони держав, що граничать з Україною по Заходу.
Тому висока вірогідність затримання порушників на кордоні примушує злочинців шукати тих, хто переправляє, з числа місцевих жителів прикордонних районів, які добре знайомі з системою охорони кордону даної ділянки.
Крім того, організатори нелегальних переправ використовують за осіб, які переправляють мігрантів, водіїв міжнародних вантажних автомобілів та туристичних автобусів. У цих випадках переправка здійснюється через встановлені пункти пропуску, але транспортні засоби обладнуються спеціальними тайниками й сховищами для укриття окремих осіб і груп. Можливе також залучення до цієї діяльності співробітників дипломатичних представництв деяких держав з метою використання дипломатичного імунітету, що поширюється також і на їх транспортні засоби. Наприклад, у грудні 1993 р. прикордонниками було припинено спроби вивозу на дипломатичних автомашинах співробітниками посольства Гвінеї у Франції двох груп в’єтнамців (36 осіб).
Іншою важливою ознакою є стійкість організованих злочинних угруповань. За даними Інтерполу, у містах Мадрас, Калькутта (Індія), Катманду (Непал), Карачі (Пакистан), Коломбо (Шрі-Ланка), Дамаск (Сирія) створені та тривалий час функціонують центри, що займаються організацією каналів контрабанди людьми. Тривалість їх діяльності обумовлюється недосконалістю національного законодавства, неспроможністю правоохоронних органів цих країн здійснювати ефективну боротьбу зі злочинними синдикатами. Як наслідок, протягом 1992–1995рр. в Україні, Російській Федерації і Білорусі сформувалася мережа “філій” міжнародних організованих угруповань, які розподілили між собою ринок нелегальної міграції. Кожна “філія”, як правило, надає “послуги” тільки певній категорії мігрантів. Зокрема, співробітники правоохоронних органів України окремо виділяють кілька стійких формувань – в’єтнамське, пакистано-індійське, шрі-ланкійське, афганське, румунське, китайське й курдське. з їх боку здійснюються спроби щодо відновлення каналів нелегальної міграції, які були виявлені та діяльність яких припинена у минулому.
Поряд з чіткою організаційною структурою, що дозволяє ускладнити або й зовсім унеможливити встановлення зв’язку членів угруповань з конкретним проявом злочинної діяльності, до інших засобів забезпечення власної безпеки відноситься використання деяких методів оперативної діяльності, в тому числі дотримання заходів конспірації. Система організації ланцюга “організатор – провідник – переправник”, коли злочинці не вступають в контакт не тільки з мігрантами, але й в окремих випадках (наприклад, при безпосередній переправі через кордон) – між собою, суттєво ускладнює проведення правоохоронними органами відповідних оперативно-розшукових заходів по розробці та знешкодженню каналу.
Характерною рисою у діяльності організованих злочинних угруповань є також планомірність скоєння ними злочинів. Щоразу організатори нелегальних каналів розробляють окремий план, за яким здійснюється їх подальша діяльність. Залежно від обставин, структури злочинного угруповання, його можливостей у плані можуть передбачатися лише окремі пункти, які не охоплюють всього ланцюга необхідних дій по створенню каналу.
Суттєвою ознакою організованої злочинності є проникнення до структури влади, правоохоронних органів, підприємницької