Основні засади державної регуляторної політики на ринку цінних паперів
Один з трьох основних законів матеріалістичної діалектики проголошує “єдність та боротьбу протилежностей”. Саме таку фазу (вже вкотре) і переживає наше суспільство. Не обминула ця “боротьба” і Фондовий ринок України.
Останніми роками на фондових ринках у світі, у тому числі і на вітчизняному, спостерігається збільшення кількості великомасштабних протиправних операцій та зловживань. Так, зокрема, провідні експерти стверджують, що ринок цінних паперів є найбільш ураженою організованою злочинністю ланкою фінансової сфери [1].
У геометричній прогресії зростає кількість проявів організованої злочинності, що пов’язана із виготовленням і збутом підроблених цінних паперів. Ця тенденція спостерігається приблизно з р., при цьому масштаби та кількість злочинних посягань незмінно зростають.
Голова Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку (далі — ДКЦПФР) О. М. Мозговий зауважує, що нормально Фондовий ринок може функціонувати лише тоді, коли виконуються щонайменше дві основні умови. Перша: продавці і покупці вільні у своїх діях, виступаючи власниками товарів, які продаються та купуються. Друга: достатня кількість тих та інших — для того, щоб кожний з учасників ринку міг мати вибір для укладання ринкової угоди, а також щоб підтримувалося конкурентне середовище. Наявність цих двох умов у кінцевому результаті веде до задоволення потреб суспільства та його подальшого розвитку [2].
Стан Фондового ринку визначається, перш за все, позицією держави, яка виконує подвійну роль: з одного боку, забезпечує на ринку пропозицію різних державних цінних паперів, а з другого, — виконує роль регулятора ринку. Іншими словами, держава встановлює “правила гри”, мета яких — захист стратегічного інвестора.
Аналізуючи результати діяльності спецпідрозділів БОЗ на ринку цінних паперів України, за останні роки, можна дійти до висновку, що одночасно з розвитком Фондового ринку, збільшення кількості емітентів цінних паперів та професійних учасників ринку зростає кількість порушень законодавства про цінні папери.
Форми проявів організованої злочинності на Фондовому ринку України дуже різноманітні. Так, за оцінкою провідних фондових експертів, у зв’язку з переходом більшості українських банків на консолідовані рахунки регіональні управління Національного банку України втратили належний контроль за діяльністю підзвітних їм філій комерційних структур, що працюють з цінними паперами, що, у свою чергу, спричинило відчутне зниження оперативності спецпідрозділів БОЗ у виявленні та документуванні злочинів. Відсутність належного контролю за грошовими коштами, які використовуються для скупки акцій, створює сприятливі можливості для “відмивання” коштів “тіньової” економіки та криміналітету.
Переваги ринкової економіки підтверджені світовою практикою та перевірені часом. Ринок, що залишився без контролю з боку суспільства, веде до монополізму, до надмірного майнового розшарування населення, до безробіття та соціальної напруженості. Ці пороки особливо чітко виявляються в період переходу до ринку в умовах зламу попереднього соціально-економічного ладу. Реакція природна: не треба залишати ринок без контролю, особливо в перехідний період.
Проблема, що існує на сьогодні в державі, на думку члена ДКЦПФР В. А. Івченко, є проблемою оптимізації інформаційних потоків на Фондовому ринку, оптимізації системи обробки цієї інформації, підготовки проектів рішень, причому рішень збалансованих, таких, які враховують не тільки позицію держави в особі ДКЦПФР, але й інтереси суб’єктів Фондового ринку, а також вплив, який ці рішення матимуть на інші сектори ринку. Ми повинні зрозуміти, що будь-який облік, збір інформації про об’єкт, звітність мають бути вторинними. Первинною має бути ефективність функціонуючого Фондового ринку. А щоб забезпечити це, необхідно, щоб регулююча функція держави була більш гнучкою, більш вивіреною як до учасників фондового ринку, так і до тих органів, що здійснюють саме це регулювання [3].
Головний недолік розвитку Фондового ринку України полягає в тому, що нема достатнього наповнення цінними паперами, перш за все акціями та облігаціями стабільно прибуткових компаній та підприємств. Фондовий ринок в Україні на сьогодні не дає мобілізаційного ефекту для збільшення інвестицій у промисловість і, таким чином, не відповідає тим завданням, що ставилися перед ним на початку його створення. По суті, на ринку цінних паперів відсутній зв’язок між виробництвом та його динамікою.
Досвід функціонування розвинених ринкових економік вказує на те, що Фондовий ринок взагалі є одним з найбільш регульованих та регламентованих державою на відміну, наприклад, від товарних або валютних ринків. Це пов’язано з рядом особливостей цього ринку. Його особливість полягає у тому, що рух капіталів, який забезпечується обігом різних видів цінних паперів та їх похідних, не існує відірвано від законодавчої бази та системи правовідносин власності, що склалися у державі.
Історично розвиток регулювання ринків цінних паперів у світі здійснювався через посилення державного втручання у діяльність на ринку з одночасним збереженням та підтриманням ринкових сил. Наприклад, найбільш розвинутий американський ринок цінних паперів до 1933 р. взагалі не регулювався державою. Для подолання великої економічної кризи були застосовані методи державного регулювання економіки, у тому числі й Фондового ринку. У році була створена Комісія з цінних паперів та бірж США, що здійснює безпосереднє регулювання американського ринку цінних паперів та нагляд за додержанням законодавства про цінні папери.
Загальні підходи до регулювання розвинених ринків цінних паперів поширюються на ринки, які тільки розвиваються. Необхідність державного регулювання Фондового ринку обумовлюється такими причинами:
по-перше, на Фондовому ринку значною мірою реалізуються національні інтереси держави, під якими розуміється комплекс макроекономічних та макрополітичних пріоритетів на сучасному етапі розвитку;
по-друге, на Фондовому ринку постійно присутні та активно збігаються взаємодіють інтереси різних учасників ринку — емітентів цінних паперів, інвесторів, професійних учасників ринку. Ці інтереси можуть вступати у протиріччя між собою і для забезпечення стабільності та правової упорядкованості ринку, регламентації взаємовідносин між усіма його учасниками держава запроваджує відповідну систему регулювання;
по-третє, головною діючою особою на Фондовому ринку виступає інвестор — вітчизняний або іноземний, юридична або фізична особа. Найбільш масовими інвесторами на будь-якому ринку цінних паперів є населення, яке, як правило, не має спеціальних знань та кваліфікації