Реферат - Українське право. Історичні етапи становлення
20

потім народною приказкою. Приказка “коваль согрішив, а шевця повісили” влучно формулює народний посудок про судову помилку. Приказки “карай, та назад оглядайся”, “винного двома батогами не б'ють”, “ай над винним добро б часом ужаліти” висловлюють принцип відповідальності розміру кари до ступеня вини й принцип милосердя, що так часто пристосовувався на народних копних і козацьких судах. Приказка “за грунтом і право йде” висловлює принцип правного становища головної речі й приналежностей; цей же принцип розвинуто ще в таких приказках: “чий берег, того й вода”, “чий корінь, того й плід”, “в кого бджоли, того й мед”, “чия вівця, того й вовна” й багато подібних. Приказка “чия шкода, того й гріх” висловлює принцип вини того, хто заподіяв шкоду. Нарешті, приказка “силою не дають, силою однімають” або “силою одняти — однімеш, а дати — не даси” містить принцип переваги права над грубою фізичною силою.
       Судові формули та народні приказки, як і обряди-символи, мають рівноварте значення в українському звичаєвому праві. Це були способи виявлення назовні й закріплення в народній пам'яті норм звичаєвого права. Обряди-символи виявляли звичаєве право у формі чину, дії, а формули й приказки — у словесній формі. Обидві форми однаково сприяють закріпленню звичаєвого права в народній пам'яті та надають його нормам силу чинного закону, вічно живого й рухливого. Вони стверджують силу й значення правних принципів, утворених минулими поколіннями українського народу, та допомагають творити нові принципи, нові норми для прийдешніх поколінь.

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8