З наведених ознак динамічний характер стосунків навряд чи можна визнати суттєвою ознакою цього угруповання, та ще й такою, що відрізняє організовану групу від інших видів злочинних об’єднань. Не можна назвати суттєвою ознакою і використання складних способів вчинення злочину. В інших випадках у визначеннях організованих злочинних угруповань серед інших їх ознак виділяють охоплення злочинною діяльністю цілих регіонів, розширення сфер кримінальної діяльності, пошук об’єктів злочинних посягань [5].

Нерідко у визначеннях використовуються ознаки, що притаманні і неорганізованим групам — спільність участі в групі, взаємна обізнаність стосовно спільної злочинної діяльності, наявність умислу при вчиненні умисного злочину [6], детальне планування вчинення злочину [7], усвідомлення входження в групу та участі у виконанні частини або всіх взаємопогоджених дій та здійснення спільно з іншими єдиного злочину з розподілом ролей за заздалегідь зумовленим планом [8].

Тобто, використовуються несуттєві ознаки та такі, що завідомо не придатні для відмежування організованого злочинного угруповання від інших видів злочинних об’єднань.

Сутність організованого злочинного угруповання полягає в його здатності до відтворення актів злочинної діяльності. Саме у зазначеній властивості угруповання полягає його особлива небезпека для суспільства та докорінна відмінність від неорганізованих угруповань. Як зазначав стосовно організованої групи В. Алексєєв, підвищену небезпеку становить не її організованість, а саме здатність здійснювати більш-менш тривалу злочинну діяльність. Окремі ознаки організованості (планування, організаційна структура, дисципліна) формуються або ж з метою неодноразового вчинення злочинів, або ж у процесі такої діяльності і з метою її продовження [9]. Висловлені міркування цілком можна віднести до всіх видів організованих злочинних угруповань.

Не кожне угруповання має здатність до неодноразового відтворення актів злочинної діяльності. Вона є показником певних тенденцій та такого рівня розвитку угруповання, за яких створюється реальна загроза не звичайного вчинення ним окремого злочину, а здійснення тривалої злочинної діяльності. І саме в цьому плані можна вести розмову про суспільну небезпеку самого по собі угруповання безвідносно до його діяльності та зовнішніх умов її здійснення.

Така здатність до вчинення злочинів є відображенням певних притаманних угрупованню властивостей, точніше, — їх системи. Іншими словами, вона є такою інтегративною властивістю угруповання, котра відображає не якусь одну сторону, якість угруповання, а певну їх систему і в цьому плані є характеристикою угруповання в цілому. Це зауваження є цілком доречним, якщо зважити, що в теорії існують й інші підходи до вирішення даного питання. Зокрема, нерідко здатність угруповання до стабільної злочинної діяльності пов’язується з намірами злочинців здійснювати таку діяльністю. Так, В. Алексєєв, торкаючись передумов здатності організованої групи до здійснення тривалої злочинної діяльності, підкреслює особливе значення формування у осіб мети неодноразового вчинення злочинів. Саме ця мета, на думку вченого, визначає ступінь опрацювання планів, ступінь стійкості зв’язків між особами]. Таким чином, здатність до відтворення злочинної діяльності розглядається у площині орієнтації членів угруповання стосовно тривалості сумісної діяльності і не відображає рівень розвитку угруповання як колективного суб’єкта такої діяльності, якихось його сталих властивостей. Такий підхід не можна назвати правильним. Злочинні наміри самі по собі є досить важливим чинником у розвитку організованого злочинного угруповання, певним організуючим началом, стимулом до початку спільної злочинної активності; проте, цього чинника нерідко буває замало для створення такого злочинного об’єднання та утвердження злочинної спрямованості його функціонування. Наміри не завжди відповідають дійсним можливостям осіб, котрі об’єдналися в одну групу, а залишаються нерідко нереалізованими.

Визначаючи субординацію ознак, що характеризують організоване злочинне угруповання, насамперед варто виділити ознаку його стійкості. Ця ознака зустрічається у визначеннях організованої групи, банди, злочинного співтовариства, інших злочинних об’єднань, причому як у сучасних працях, так і у працях вчених минулих років.

За визначенням авторів Тлумачного словника української мови, стійкий (похідне від “стійкість”) має ряд значень, зокрема, може тлумачитись як: 1) здатний твердо стояти, триматися, не падаючи, не коливаючись, тривкий; 2) який довго зберігає і виявляє свої властивості, не піддається руйнуванню, псуванню, витривалий; 3) для якого характерні постійність, стабільність; сталий, довготривалий; 4) здатний витримати зовнішній вплив, протидіяти чомусь, здатний зберігатися, існувати у несприятливих умовах, витривалий; 5) який виявляє наполегливість, твердість, непохитність у намірах, поглядах, вчинках і т. д., вірний своїм переконанням, незламний, твердий [11]. Очевидно, для характеристики організованого злочинного угруповання підходять всі значення терміна “стійкий”, окрім першого, бо важко уявити групу, яка твердо стоїть, не падаючи і т. п.

Розглянемо такий момент стійкості угруповання, що характеризується постійністю, стабільністю, сталістю його самого по собі. У цьому значенні його стійкість проявляється у незмінності персонального складу, збереженні певної ієрархії стосунків, встановленому розподілу ролей між його членами, визначеності правил поведінки; йдеться також про незмінність злочинних намірів.

Другу групу показників стійкості становлять ті, що характеризують сталість проявів властивостей організованого злочинного угруповання в його діяльності. Серед них — систематичність вчинення злочинів, стабільність антигромадської спрямованості його функціонування загалом, спеціалізація на вчиненні певних видів злочинів, стереотипність форм та методів злочинної діяльності.

Ще один аспект стійкості угруповання — його здатність вистояти проти несприятливого впливу середовища, що характеризує його стосунки із зовнішнім середовищем. Мабуть, з цього боку організовані злочинні угруповання найбільш відрізняються від інших видів злочинних об’єднань, бо саме їм притаманне не просто прагнення вистояти, уникнути кримінального переслідування, але й наступальна позиція, активна протидія зусиллям правоохоронних органів з викриття їх діяльності. Одна з особливостей організованих злочинних угруповань — цілеспрямована розробка заходів захисту від викриття і притягнення винних у здійсненні злочинів до відповідальності, передбаченої законом. Причому ці заходи мають превентивний характер. Звідси — розвиток таких специфічних явищ, як розвідка і контррозвідка, здійснювана організованими злочинцями, корумпування працівників правоохоронних, господарських та інших органів. Саме корумпування дозволяє не лише нейтралізувати небезпечні