обмін дрібних банкнот на купюри більшого номіналу; обмінні угоди – організований обмін грошей на іншу валюту; структурування операцій з готівкою; встановлення контролю над фінансовими установами; незаконне використання виключень із закону; використання кореспондентських відносин між банками; злиття законних і незаконних фондів; переказ злочинно отриманих грошей за рубіж; використання “колективних” рахунків; використання транзитних рахунків; механізм гарантії позички і т. ін. Може здійснюватися дроблення рахунків, використання банківського рахунка для масових операцій за внесками та зняттям коштів. При цьому залучаються керівники і службовці банків, які сприяють злочинцям у “відмиванні” грошей.
Наприклад, виявлено та припинено діяльність організованої злочинної групи, що діяла за сприяння посадових осіб АКБ “Правекс-банк”, ліквідовано канал відтоку за межі України майже 3 млрд дол. США. Заарештовано 5 членів злочинної групи, у яких вилучено понад 20 тис. дол. США, кодові пристрої з управління банківськими рахунками 2 офшорних компаній у латвійському АКБ “Правекс-банк”, систему “клієнт – банк” з управління відкритими рахунками 24 фіктивних фірм, на які накладено арешт.
Основними характерними рисами “відмивання” ОЗУ злочинно отриманих коштів є гнучкість ділків до перепон, що зустрічаються на їх шляху. Злочинці винахідливі, володіють необмеженими ресурсами, а також використовують новітні технологічні досягнення, отримують професійну допомогу з боку носіїв відповідних знань.
Метод злиття законних і незаконних фондів засновано на використанні з метою “відмивання” грошей таких підприємств, де значні суми готівки представляють законне явище (наприклад, ресторани, бари, готелі, компанії - власники торгових автоматів і т. ін.). При цьому використовуються дві основні схеми. У першому випадку результат досягається шляхом приховування незаконних доходів у масі законних операцій (злиття) реально функціонуючих фірм.
В іншому разі, створюється фіктивна компанія, яка не здійснює реальну економічну діяльність. Підприємство створює лише видимість здійснення операцій, показуючи у фінансовій звітності як доход гроші, що легалізуються.
Придбання майна (машини, яхти, літаки, акції, предмети розкоші або нерухомість) за готівку також є важливим методом “відмивання” грошей. Ціль придбань потрійна: підтримувати розкішний стиль життя; переводити підозріло великі суми готівки у такі ж коштовні, але менш підозрілі форми; купувати майно, що надалі буде використано у злочинних цілях.
Існує багато способів продажу нерухомості, що дозволяють повернути “відмиті” гроші у легальну економіку. Наприклад, нерухомість може бути придбана підставною фірмою, що використовує незаконні гроші. Виторг від наступного продажу цієї нерухомості уже вважається законно заробленим доходом. Може бути також куплений неприбутковий бізнес, щоб створити видимість того, що його дохід є результатом активної роботи цього бізнесу.
Серед методів “відмивання”, що використовуються ОЗУ, поширеним є послідовне переведення грошей на рахунки інших фірм. Подібне переведення, замасковане фіктивними угодами або за допомогою самоліквідації фірм, дозволяє досить ефективно приховувати джерело походження коштів.
Необхідність “відмивання” та інвестиції прибутків від кримінальної діяльності тягне за собою інтернаціоналізацію злочинного світу, який шукає країни та банки, що надають найбільші гарантії таємності вкладів. Переказ злочинно отриманих грошей за рубіж здійснюється за двома основними формами: за допомогою фізичного вивозу і переказу за фінансовими угодами з використанням таких інструментів, як телеграфні перекази, чеки, акредитиви, векселі і т. ін.
Найважливішим для злочинців з методів переказу за кордон коштів є електронний переказ. Він надає такі переваги, як швидкість, мінімальний слід і високу анонімність за умов великого загального щоденного обсягу грошових переведень.
Сьогодні для здійснення зазначених операцій велику роль відіграють офшорні зони та інші країни з пільговим податковим режимом, а іноді – зі слаборозвиненою системою фінансового контролю. “Податкові гавані” можуть слугувати досягненню законних цілей, а можуть використовуватися і криміналом. Це означає, що з’являється безліч юрисдикцій, через які гроші можуть переводитися в електронний спосіб, перешкоджаючи роботі правоохоронних органів, створюючи сектор, вільний від національного регулювання країн–нерезидентів. Національним банком України листом від 14.06.01 № 45-311/1464 визначено Перелік територій різних країн світу, які відносяться до офшорних зон за станом на 01.06.01, що нараховує 42 території. На сучасному етапі найактивніше “відмиваються” кримінальні доходи у регіонах Південно-Східної Азії (Індонезія, Малайзія, Гонконг, Сінгапур), Латинської Америки (держави Карибського басейну, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Колумбія, Коста-Ріка, Мексика, Нікарагуа і т. ін.) та Східної Європи (Швейцарія, Ліхтенштейн і Кіпр).
При здійсненні зовнішньоекономічних операцій злочинцями може використовуватися метод перекручування цін, що є ефективним для інтеграції незаконних доходів у вітчизняну економіку.
Існує, як мінімум, два різновиди подібних схем.
Перша категорія пов’язана із завищенням у документах ввезених до країн грошових сум з метою виправдання вкладень відповідних грошей у банки. Друга категорія – із завищенням обсягу експорту. Ціль – обґрунтувати одержання відповідних сум із-за кордону.
Угоди із заниженням ціни. За приклад можна навести операції з нерухомістю. Придбається будинок за заниженою ціною. Різниця доплачується “брудними” грошима. Після цього імітується ремонт, і об’єкт продається за більш високою ціною. У результаті формується на вигляд легальний дохід. Подібні операції проводяться і з акціями за умовами ринкових цін.
Угоди із завищенням цін поширені у біржовому обороті, в операціях з творами мистецтва, на аукціонах. Речі, вартість яких можна визначити лише умовно, продаються за дуже високою ціною, в результаті чого утворюється високий реальний дохід.
Трансферпрайсінг є розповсюдженим також в експортно-імпортних операціях. Складаються два договори: реальний та фіктивний (із завищеною сумою угоди). За фіктивним договором гроші переводяться фірмі-посереднику, як правило, зареєстрованій в офшорній зоні. Різниця між реальною та фіктивною ціною залишається на рахунку цієї фірми як дохід [3].
Відсутність у багатьох європейських країнах прикордонного контролю за рухом готівкових коштів дозволяє злочинцям перевозити значні суми грошей.