Про Проект Концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні
На сучасному етапі розвитку суспільства все більше відчувається значимість інноваційних процесів, що відбуваються у зв’язку з інформатизацією. Але поряд із позитивними здобутками, інформатизація супроводжується побічними, негативними явищами криміногенного характеру, до яких відносять “комп’ютерну злочинність” [1]. Це, безумовно, потребує негайного створення системи протидії даному різновиду злочинності на державному рівні. Для сучасного суспільства (в період його переходу від індустріального етапу розвитку до нового – постіндустріального, інформаційного) актуальність цієї проблеми не викликає сумнівів.
Вважаємо, що саме для досягнення зазначеної мети за ініціативою МВС України фахівцями Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю було розроблено проект Концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні (надалі – Концепції)*. Зазначена Концепція обговорюється у колах наукової громадськості, у зацікавлених органах державної виконавчої влади та серед фахівців-практиків.
Ретельне вивчення Концепції показало, що вона має незначні недоліки, які заслуговують на певну увагу та вимагають подальшого редагування тексту.
Концепцію логічно поділено на дві частини.
Перша частина – “Загальні положення” – містить правовий та кримінологічний аналіз сучасного стану боротьби з комп’ютерною злочинністю.
По-перше, за текстом Концепції зазначається, що різні закони та підзаконні акти, що регулюють суспільні відносини, об’єктом яких є інформація, приймались у різні часи без узгодження понятійного апарату, тому вони мають низку термінів, які не є достатньо коректними, а, отже, розуміються неоднозначно учасниками суспільних інформаційних відносин”. Але безпосередньо і сама Концепція має такі недоліки. Так, у розділі 1 частини першої дається визначення основних понять та категорій. Вводиться ряд термінів, що не зустрічалися раніше у вітчизняному законодавстві, зокрема: “інформаційна цивілізація”, “інформаційне суспільство”, “інформаційне середовище суспільних відносин”, “комп’ютерні продукти”, “протидія комп’ютерній злочинності (боротьба з комп’ютерною злочинністю)”, “суспільні інформаційні відносини (інформаційні правовідносини)” і т.д. Всі перелічені терміни, з точки зору науки заслуговують на увагу, але більшість з них залишаються не узгодженими з чинним законодавством, що у майбутньому може також призвести до проблеми їх застосування.
Визначаються і такі вже легалізовані терміни, як “інформаційна безпека”, “комп’ютерна інформація (інформація в автоматизованих (комп’ютерних) системах)”,” комп’ютерний вірус”. На наш погляд, ряд визначень потребує уточнення чи редакції. Наприклад: “Комп’ютерна інформація (інформація в автоматизованих (комп’ютерних) системах) – інформація (дані і комп’ютерні програми) надана у формі, що безпосередньо підходить для обробки у комп’ютерній системі”. Чи “Комп’ютерний продукт – це комп’ютерна інформація (програми, бази даних) та топографії інтегральних мікросхем, що є об’єктами права інтелектуальної власності”.
У Концепції термін “кіберзлочинність (комп’ютерна злочинність)” визначається за історично зумовлене антисоціальне явище інформаційного суспільства, яке охоплює всю множину комп’ютерних злочинів, вчинених особами в Україні, чи з України, чи щодо об’єктів злочинного посягання в Україні особами, які перебувають за її межами у визначеному проміжку часу. Вважаємо, що це визначення потребує корегування, зокрема, стосовно територіальної ознаки. Йдеться про вирішення складної проблеми транснаціонального характеру цього виду правопорушень.
По-друге. Концепція, що пропонується, не є першою роботою авторського колективу у тому ж складі. Їй передував проект Концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин**, який визначає стан правового забезпечення суспільних інформаційних відносин в Україні та стратегію (основні засади) реформи інформаційного законодавства. На наш погляд, друга розробка – Концепція стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні – повинна стати логічним продовженням і доповненням першої.
З огляду на вищенаведене, а також з метою уникнення перевантаження Концепції, що розглядається, вважаємо за доцільне та можливе перенести термінологічні визначення, які безпосередньо не стосуються комп’ютерних злочинів, – “інформаційна цивілізація”, “інформаційне суспільство”, “суспільні інформаційні відносини (інформаційні правовідносини)”, до першої із Концепцій, створивши в ній розділ – “Визначення основних понять та категорій”. Це саме стосується деяких розділів Концепції, що цілком повинні охоплюватися першою з концепцій. На цій підставі пропонуємо вилучити з концепції підрозділи, які стосуються тільки сфери інформаційних суспільних відносин (2.3, 2.4, 6.1, 10.2, 10.3, 10.5, 10.6, 11–13), що дозволить значно зменшити її обсяг.
Крім того, деякі з термінів, на наш погляд, можливо було б виключити. Наприклад, термін “інформаційне середовище суспільних відносин” надалі у тексті Концепції не зустрічається, саме через це не має сенсу його залишати.
До речі, законодавці Росії в галузі інформаційного права (і не тільки вони) пішли іншим шляхом. Сьогодні на розгляді та відкритому обговоренні фахівців у галузі інформатизації, у тому числі юристів, знаходиться проект так званої “Білої книги інформаційних технологій”***, в якій запропоновано певні тлумачення основних термінів, що використовуються у процесі правового регулювання сфери інформаційних відносин і повинні мати юридичну силу. Вважаємо, що саме це має стати найкращим вирішенням питання щодо перевантаження законодавства специфічною, але сучасною актуальною термінологією, що, безумовно, допомагатиме і виявиться корисним не тільки для юриспруденції, але й для інших гуманітарних та технічних напрямів у науці.
По-третє, що стосується структури першої частини. У другому її розділі, ***який має назву “Стан правового регулювання суспільних інформаційних відносин в умовах інформатизації України (інформаційного суспільства)”, докладно аналізується сучасний стан правового регулювання суспільних інформаційних відносин в умовах інформатизації України (інформаційного суспільства), у тому числі – нормативно-правові акти у сфері боротьбі з комп’ютерною злочинністю. Ми вважаємо, що цей розділ слід, якщо не перенести до першої із зазначених Концепцій, то назвати “Стан нормативно-правового забезпечення боротьби з комп’ютерною злочинністю”. Це саме стосується розділів, в яких порушуються
