Відповідно до статті 2 Закону № 153–1994 розвідувальні служби визначенно державними органами з питань збирання, систематизації і використання інформації, що стосується охорони конституційного ладу, важливих економічних інтересів, безпеки і оборони Республіки. У країні функціонують, крім Інформаційної служби безпеки, такі розвідувальні служби: Управління міжнародних відносин і інформації, котре фінансується з бюджетних видатків Міністерства оборони, та Військова розвідка, що виступає підрозділом Міністерства оборони Чеської Республіки та складається з Військової розвідувальної служби та Військової оборонної розвідки.

Інформаційна служба безпеки Чеської республіки (далі – ІСБ) суттєво відрізняється від колишньої Державної служби безпеки насамперед тим, що її позбавлено виконавчої юрисдикції, зокрема, повноважень самостійно приймати рішення та провадити затримання осіб, права проведення досудового слідства. У такому вигляді вона втратила статус “силової” структури. Інформаційна служба безпеки фінансується окремо з Державного бюджету, а її начальника призначає Уряд Чеської Республіки після розгляду кандидатури на засіданні Комітету з питань безпеки Палати депутатів Парламенту. За свою діяльність начальник ІСБ відповідає перед Урядом Чеської Республіки, який згідно із Законом має право прийняти рішення про звільнення його з посади.

Відповідно до статті 5 Закону “Про розвідувальні служби” на ІСБ покладено завдання забезпечувати таку інформацію:

про наміри і дії, спрямовані проти демократичних основ, верховенства і територіальної цілісності Чеської Республіки;

про розвідувальні служби інших країн;

про діяння, що загрожують державній і службовій таємниці;

про діяння, наслідки яких можуть загрожувати безпеці або важливим економічним інтересам Чеської Республіки;

стосовно організованої злочинності й тероризму.

Характеризуючи розвідувальну діяльність ІСБ, зазначимо, що у другій половині 90-х рр. предметом її уваги стали політичні рухи та організації екстремістського спрямування. Йдеться, передусім, про їх активні групи, які на цей час підвищили інтенсивність своєї діяльності, збільшили кількість членів, налагодили міжнародні зв’язки, заявили про себе здійсненням ряду акцій. Серед таких екстремістських організацій аналітики ІСБ виділяють:

ліві екстремістські групи, що базуються на комуністичній ідеології колишнього режиму. Основною метою цих груп на довгу перспективу є відновлення певних форм тоталітарного недемократичного режиму, заснованого на вказаній ідеології; одним з актуальних завдань є утримання Чеської Республіки поза європейськими структурами у сфері економіки і безпеки як передумови для відновлення будь-якої форми колишнього соціалістичного табору і чергове залучення у такий спосіб Республіки до сфери владного впливу Росії. Загроза національній безпеці у діяльності ліворадикальних груп полягає в їх інтенсивних намаганнях проникнути до органів державної влади, в тому числі – до органів безпеки, а також – у налагодженні контактів з представниками державних органів інших країн, включаючи й іноземні розвідувальні служби;

анархо-автономні групи, в основі діяльності яких – поєднання класичних анархістів з автономним рухом, котрий є неідеологічно та недогматично орієнтованим, зовнішньо неполітичним рухом, що відображає радикальні неконформістські настрої частини суспільства;

націоналістичні і панславістські групи, які намагаються поєднати слов’янські народи під керівництвом сильної Росії на противагу євроатлантичному політичному і культурному впливу. Представники цієї течії діють переважно у лівій частині екстремістського спектру, але мають прихильників і серед правих екстремістів;

неонацистські групи, діяльність яких базується на основі теорії “расово чистого суспільства”, котрого можна досягти шляхом “святої расової війни”;

неофашистські групи, ідеологічними засадами яких виступає суміш націоналізму, расизму та ідей італійського і довоєнного чеського національного фашизму [5].

Згідно з положеннями Закону “Про Інформаційну службу Безпеки” їй надається право застосовувати спеціальні засоби для ведення розвідувальної діяльності. Закон розуміє під поняттям “спеціальні засоби” наведене нижче:

технічні розвідувальні засоби, тобто спецтехніку, котра таємно використовується для отримання інформації (відзначимо, що така техніка згідно з Законом може бути застосована лише за письмовою згодою Голови колегії Вищого суду і з часовими обмеженнями – не більше трьох місяців);

використання спецслужбою інформації від осіб, які сприяють її діяльності (йдеться про осіб віком понад 18 років, які добровільно і таємно надають ІБС інформацію, потрібну їй для виконання покладених на неї завдань).

Внутрішня організація ІСБ будується на основі власного Статуту, що затверджує Уряд Республіки. Станом на вересень 2001 р. безпосередньо керівнику ІБС були підпорядковані такі підрозділи і посадові особи: інспекція ІСБ; канцелярія Керівника ІБС; підрозділ охорони таємної інформації та перевірки безпеки; заступник Керівника ІБС з питань особового складу, котрий відповідає за кадри, їх підготовку та охорону здоров’я; заступник Керівника ІБС з питань розвідувальної діяльності, у віданні якого – оперативна, аналітична діяльність та питання обслуговування інших підрозділів служби; заступник з питань тилу, до відання якого входять питання експлуатації приміщень, транспорту, інформаційних систем і т. ін.; керівник підрозділу з питань безпеки, у віданні якого – питання управління в умовах надзвичайної ситуації, внутрішньої безпеки і т. ін.

У 1999 році урядові експерти у доповіді – “Про становище чеського суспільства” – визначили цілий ряд недоліків у діяльності ІСБ та інших розвідувальних структур, а саме:

невизначеною залишається концепція розвідувальної діяльності в межах території Республіки;

недостатня кваліфікація співробітників з огляду до вимог, що висуваються до спецслужб у демократичних державах;

низький рівень комунікації між спецслужбами і Урядом, незважаючи на те, що, починаючи з 1997 р., Уряд здійснив ряд системних кроків, спрямованих на усунення зазначеного недоліку;

низький рівень співпраці між спеціальними службами (ІСБ і військовою розвідкою), чому сприяє недосконале визначення повноважень окремих служб;

недостатня координація діяльності між спецслужбами та іншими державними органами;

високі видатки у зв’язку з інтересами прикриття певної діяльності окремих розвідувальних служб (особливо у разі спеціальної технічної діяльності в галузі радіокомунікації) [6].

Парламентський контроль за діяльністю спецслужби здійснює постійна Депутатська комісія Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки, що складається з семи