усе частіше зловмисники здійснюють анонімні прояви в усній та письмовій формах. У процесі оперативного розшуку працівники правоохоронних органів встановлюють окремих осіб і злочинні угруповання‚ які здійснюють погрози вчинити злочини або здійснюють свої злочинні наміри. Велику роль у розкритті злочинів відіграють неідентифікаційні дослідження писемного та усного мовлення.
До таких досліджень відносять такі:
встановлення соціально-демографічного портрета аноніма;
умов створення мовленнєвого повідомлення;
психофізіологічного стану автора тексту;
розпізнавання навмисної неправди;
з’ясування патологій мовно-мисленнєвих процесів;
встановлення ступеня реальності викладеної погрози і т. ін.
Організовані злочинні угруповання у своїй діяльності не гребують висловлюванням різного роду погроз у письмовому або усному вигляді, надиктовуванням жертві “передсмертних” або прощальних записок, листів, в яких повідомляється про від’їзд, використовують “зізнання”, інтелектуальну підробку документів і т. ін. Шляхом узагальнення літературних даних відкритого і закритого характеру на основі багатолітнього практичного досвіду проведення експертиз розроблено теоретичні основи та практичні рекомендації з широкого спектру аналітичних та лінгвістичних досліджень текстів [5].
У ланцюгу злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням організованою групою квартир, було вчинене убивство К. з метою незаконного отримання її квартири. При цьому слідство зіткнулося з текстами невідомих осіб, авторство яких потрібно було встановити, – із запискою і заявою від імені К. У записці, адресованій родичці, зазначалося: “Приезжала, но не застала Вас! Заеду после Нового года. Не переживайте. Я хочу попутешествовать, чтобы отвлечься и забыть его”. А заява на ім’я директора підприємства від імені тієї ж К. містить прохання звільнити її за власним бажанням у зв’язку з переїздом на постійне місце проживання до іншого міста.
Аналіз наявних текстів у порівнянні зі зразками потерпілої показав, що їх, по-перше, виконано з компетентною імітацією почерку К., а, по-друге, вони відобразили писемномовленнєві навички двох осіб, що значно перевищують за ступенем свого розвитку навички К. Наступним етапом лінгвістичного дослідження після диференціації авторів заяви і записки від К. стало встановлення соціально-демографічних портретів невідомих злочинців і розшук за ними у сукупності з іншими даними по справі.
На наш погляд, певну зацікавленість для суддів, слідчих і оперативних працівників у сфері діяльності, що розглядається, повинні надавати такі можливості значеннєвого і лінгвістичного аналізів текстів (не обов’язково анонімних), як констатація факту вимагання в особи грошей, дефіцитних або дорогих товарів, установлення провокації хабара у розмові, зафіксованій на магнітній плівці.
Так, у січні 1997 року було проведено лінгвістичне дослідження фонограм за такими запитаннями:
1. Чи можливо на підставі поданих на дослідження текстів фонограм зробити висновки про те, що Г. вимагав від Л. передню панель (“торпеду”) до автомобіля, натомість обіцяючи допомогти повернути Л. посвідчення водія, а також про те, що Л. за це дав Г. 295 дол. США і той прийняв їх, узявши долари в руки?
2. Чи містяться у поданих на дослідження текстах фонограм висловлювання Г., що дозволяють прямо або опосередковано дійти до висновку щодо його наміру змусити Л. в обмін на повернення посвідчення водія останнього роздобути передню панель (“торпеду”) до свого автомобіля або дати гроші у сумі 300 дол. США?
3. Чи не має мовлення Л. за своїм змістом у частині, що стосується прохання Г. роздобути передню панель (“торпеду”) до автомобіля, а також у частині, що стосується дачі Г. 295 (300) дол. США в обмін на повернення Л. посвідчення водія, ініціативного, інспіруючого характеру?
4. Чи не порушена логіка висловлювань Г. і Л. у режимі діалогового мовлення?
Не вдаючись до подробиць справи, зазначимо, що суть його полягала в інкримінуванні працівнику ДАІ Г. отримання хабара від Л. з наступною передачею її частини іншій посадовій особі. Доводилося, що у принципі це було стійкою схемою організованої злочинної діяльності. Дослідивши тексти фонограм, можливим стало дійти до таких висновків:
1. На підставі досліджених текстів фонограм не можна зробити висновок про те, що Г. вимагав від Л. передню панель (“торпеду”) до автомобіля або що-небудь ще, тим більше не обіцяв натомість допомогти повернути останньому посвідчення водія. Також категорично заперечується можливість (на підставі зазначених текстів фонограм) дійти до висновку про те, що Л. дав Г. будь-яку суму дол. США і що Г. прийняв гроші, узявши їх у руки.
2. У досліджуваних текстах фонограм відсутні висловлювання Г., що дозволяють на вербальному рівні зробити висновок про його намір змусити Л. роздобути передню панель (“торпеду”) до свого автомобіля або дати 300 дол. США (у тому числі, будь-яку іншу суму грошей) в обмін на повернення останньому посвідчення водія або інших документів.
3. У частині діалогу, що стосується пропозиції Г. від імені Л. на суму 300 дол. США, мовлення Л. відрізняється ініціативним, інспіруючим характером. У частині діалогів, що стосується передньої панелі (“торпеди”) до автомобіля, мовлення Л. і Г. має навперемінно ініціативний і реактивно-пасивний характер, при цьому Л. виявляє більше ініціативи, а мовлення Г. має також і характер прохання.
4. У досліджуваних текстах фонограм спостерігаються порушення логіки висловлювань Г. і Л. Зазначені порушення можуть бути наслідком як застосування додаткових просодичних і невербальних компонентів (інтонації, жестів, міміки і т. ін.) діалогу, наслідком спонтанного характеру непідготовленого усномовленнєвого повідомлення, навмисної неправди учасників діалогу, так і можливого технічного (апаратного) монтажу запису.
Наведені висновки дають, на нашу думку, вагомі підстави для сумнівів стосовно як до результатів слідства, коли в основу обвинувачення був покладений упереджений аналіз і оцінка значеннєвого боку текстів фонограм, так і згодом – справедливості винесеного судом вироку.
Актуальними, з точки зору кримінального судочинства, є дослідження діагностики неадекватного мовленнєвого поводження