установи, а в передбачених законом випадках вищий орган керування при здійсненні дисциплінарної провини взагалі і провини, зв'язаного з випуском і реалізацією недоброякісної продукції зокрема, може застосувати до винного заходу дисциплінарного впливу: оголосити зауваження, догана, сувора догана, перевести на нижче оплачувану роботу чи змістити на нижчу посаду на термін до трьох місяців, звільнити з посади.
Норми трудового законодавства передбачають також матеріальну відповідальність, що може наставати й у відношенні тих, хто винний у випуску продукції низької якості. Підставою для залучення робітників та службовців до матеріальної відповідальності є наявність реального майнового збитку, заподіяного підприємству. Цей вид відповідальності передбачений ст. 49 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, а також відповідними статтями Кзот союзних республік. Робітники та службовці несуть матеріальну відповідальність за збиток, заподіяний підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Положення про матеріальну відповідальність робітників та службовців за збиток, заподіяний підприємству, установі, організації, затверджена Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 р., передбачає подібного роду відповідальність за порушення, зв'язані з випуском недоброякісної продукції, у тому числі: псую продукції; неправильне збереження матеріальних цінностей і їх псую, неприйняття необхідних мір до запобігання випуску недоброякісної продукції і т.п.2 Матеріальна відповідальність може наставати тільки за прямий збиток, тільки в межах і порядку, передбаченому законодавством, і за умови, якщо такий збиток заподіяний підприємству, установі, організації винними діями (бездіяльністю) чи робітника службовця. За загальним правилом робітники та службовці, з вини яких заподіяний збиток, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямого дійсного збитку, але не більш однієї третини середнього місячного заробітку. Підстави обмеженої матеріальної відповідальності робітників та службовців понад одну третину середнього місячного заробітку встановлені законом. У їхнє число входять і порушення, що волочуть випуск недоброякісної продукції.
Трудове законодавство встановлює наступний порядок відшкодування збитку, заподіяного працівником. Відшкодування збитку в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, виробляється за розпорядженням адміністрації шляхом утримання з заробітної плати. При цьому розпорядження повинне бути зроблене не пізніше двох тижнів із дня виявлення заподіяного збитку і звернено до виконання не раніше семи днів із дня повідомлення його працівнику (ст. 136 Кзот УРСР). В інших випадках відшкодування збитку виробляється шляхом пред'явлення адміністрацією позову в народний суд.