Об'єкти цивільно-правових відносин. Громадяни й організації укладають угоди і, отже, вступають в цивільно-правові відносини з метою задоволення своїх інтересів. В залежності від змісту останніх можна говорити, що виникнення цивільно-правових відносин зв'язано з необхідністю придбання, перевезення речей, надання послуг, публікації творів науки та літератури, захисту честі та гідності тощо. З цього можна зробити висновок, що об'єкт цивільно-правових відносин — це те, на що спрямоване суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок з метою задоволення інтересів громадян та організацій. Тобто, об'єктами цивільних правових відносин є: а) речі; б) дії, в тому числі послуги; в) результати духовної та я інтелектуальної творчості; г) особисті немайнові блага. 1

А. Речі — найпоширеніший об'єкт цивільно-правових віяно-^ син, оскільки за їхньою допомогою задовольняються істотні потреби громадян та організацій. Речі є об'єктами речових правовідносин, що виникають з договору застави (ст.181 ЦК України). Речі також об'єкти цивільно-правових відносин, що виникають з договору купівлі-продажу, обміну, дарування. Тут суб'єктивні обов'язки продавця, дарителя спрямовані на передачу права власності на річ і самої речі. І хоча при цьому виникають не речові, а зобов'язальні відносини, об'єктом останніх поряд з діями боржника (в нашому прикладі продавця) є речі. Іноді в літературі в наведених прикладах речі називаються об'єктами другого порядку (дії боржника — об'єкт першого порядку).

Б. Дії — об'єкт цивільно-правових відносин, які виникають з договорів. Так, об'єктом цивільно-правових відносин з договору перевозки є діяльність (система дій) перевізника, зобов'язаного здійснювати перевізний процес. Ця діяльність набуває характеру транспортної послуги, тобто не зв'язаної із створенням матеріальних благ (ст.358 ЦК України).

Послуги можуть мати юридичний характер. Об'єктом цивільно-правових відносин, що виникають з договору доручення, є певні юридичні дії, оскільки за цим договором повірений укладає угоди, оформляє спадкові права, одержує поштові перекази, кореспонденцію тощо.

Об'єктом цивільно-правових відносин, які виникають з деяких договорів підряду, є дії, спрямовані на досягнення певного результату роботи (ремонт взуття, пошиття одягу, хімічна чистка тощо).

В. Результати духовної та інтелектуальної творчості. За діючим цивільним законодавством факти створення літературних, наукових, драматичних творів, сценаріїв кінофільмів, радіо- і телевізійних передач тощо є юридичними фактами, що породжують авторські правовідносини. Їх об'єктом будуть визнані й інші твори, на які поширюється авторське право. Аналогічно до цього винахід, раціоналізаторська пропозиція, промисловий зразок є об'єктами винахідницьких відносин, що виникають на підставі фактів створення винаходу, розробки раціоналізаторської пропозиції, промислового зразку.

Г. Особисті немайнові блага. Одним з видів суспільних відносин, які становлять частину предмета цивільного права, є особисті немайнові відносини, не зв'язані з майновими. Вони регулюються нормами цивільного права, і тому це різновид цивільно-правових відносин. Їх об'єкт — особисті немайнові блага:

честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо (ст.7 ЦК України).

Наведені поняття об'єкта правовідносин та визначення їхнього кола сприймаються в юридичній науці неоднозначне. Деякі науковці дотримуються думки про те, що до об'єктів правовідносин належать тільки реальні блага, на використання або охорону яких спрямовані суб'єктивне право й правовий обов'язок. До них належать:—

матеріальні блага: жилі приміщення, гроші, предмети домашнього вжитку, техніки тощо; предмети духовної творчості (твори літератури, науки, мистецтва), науково-технічної творчості (винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки);—

особисті немайнові блага: особисте життя громадян, честь, гідність і т.п.' З об'єктів правовідносин виключено дії. Вони, на думку авторів зазначених міркувань, не можуть бути об'єктами правовідносин, оскільки дії зобов'язаної особи — це фактична поведінка, яка формується шляхом виконання юридичного обов'язку. Але останній є частиною змісту правовідносин. Отже, маємо збіг питань про об'єкт і зміст правовідносин. Одночасно визначається, що об'єктами правовідносин можуть бути поряд з речами не самі дії, а їхні результати. Аргументи на користь по-

'Теория государства й права//Под ред. С.С Ааексеева.—М.,1985.-С.359-360.

55 зиції, що розглядається, уявляються непереконливими, оскільки при цьому не окреслюються об'єкти зобов'язальних відносин, зв'язаних із здійсненням певної діяльності без створення матеріальних благ (наприклад, діяльність перевізника в зобов'язальних відносинах, що виникають із транспортних договорів;! діяльність повіреного в зобов'язальних відносинах, які пород-Ц жуються договором доручення). І _ Зміст цивільних правовитнппин скпяпяотп. /'уй'еч.гтілтр прмгИ суб'єктивний обов'язок. В юридичній літературі і на практиці суб'єктивне право характеризується як єдність трьох елементів:

а) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, в якій виявляється її самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки в межах наданого суб'єктивного права, користування матеріальними і духовними благами на підставі існуючих відносин власності і товарообігу, тобто право на власні дії;

б) право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечує здійснення своєї діяльності, тобто право на чужі дії;

в) право (можливість) вимагати застосування засобів державного примусу до зобов'язаних осіб.

Узагальнивши наведені можливості громадянина, організації, можна визначити суб'єктивне цивільне право як вид і міруможли-вої (дозволеної) поведінки уповноважеааи^гіЯіі, яка яаПвчпвчуетнся виконанням обов'язків, іншими суб 'єктами і можливістю застосування до них державного примусу, д

"Отже. суд 'єктивне цивільне право — це можливості відповідного^ суб 'єкта. "~——— ;

Чому ці можливості мають характер суб'єктивного права? |

Тому, що реалізація можливостей однією особою залежить від' поведінки інших осіб.

Юридична суть суб'єктивного права полягає в тому, що воно є видом і мірою дозволеної поведінки, для здійснення якої суб'єкт повинен мати можливість вимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб.

Суб'єктивному праву притаманна своя структура. Воно складається з трьох прав (повноважень): а) право (повноваження) на власні