фінансових, правових, координаційних та інших форм діяльності держави. Проте вирішальною складовою при реалізації прав другого покоління є економічна: при потребі в середньому 500 грн. на рік на одного мешканця України фактичне фінансування становить лише 50 грн. Головним показником виконання державою своїх функцій є тривалість життя громадян. Нині в Україні вона становить 68 років для жінок і 63 роки – для чоловіків.
Прагнення подолати механізм соціально-затратної медицини та зробити її соціально-інвестиційною стало затвердження Указом Президента України від 7 грудня 2000 року № 1313 Концепції розвитку охорони здоров’я населення України. Концепції передбачає спрямування реформування економічних засад системи охорони здоров’я на створення прозорих фінансово-економічних механізмів цільового накопичення та адресного використання коштів, необхідних для реалізації в повному обсязі конституційних прав громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Проголошено збереження контролю держави за механізмами забезпечення обсягу та якості медичної допомоги, які поступово збільшуватимуться за рахунок бюджетного фінансування та залучення додаткових джерел фінансування. Джерелами фінансування за Концепцією мають бути кошти державного та місцевих бюджетів, кошти загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та добровільного медичного страхування, кошти накопичувальних фондів територіальних громад і благодійних фондів, благодійні внески та пожертвування юридичних і фізичних осіб, кошти, одержані за надання платних медичних послуг, а також інші джерела, не заборонені законодавством.
Це указ тим більш важливий, що іноді законодавець не встигає за багатогранними життєвими ситуаціями і відносинами, які потребують правового врегулювання. Чинному законодавству щодо захисту соціальних прав громадян України притаманна нестабільність, відсутня чітка термінологія, одній й ті ж поняття визначаються по різному. Типовими недоліками правового регулювання відносин у галузі захисту соціальних прав є: безсистемність, дублювання, прогалини, велика кількість відсильних норм. Все це знижує ефективність правового регулювання, ускладнює правозастосовчу діяльність. З метою зміцнення правових гарантій соціального захисту населення окремі науковці пропонують розробити єдиний кодифікований акт – Кодекс соціального забезпечення України.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Конституція України. – К.:, 1996.
2.Касьяненко М. Податкова і пенсійна реформа, страхова медицина // День. - 2002. – 19 березня.
3.Торопчина-Агалакова С. Европейская Конвенция, Европейский Суд: неизвестные стандарты // Юридическая практика. – 2001. – 19 декаб.
4.Рабинович П.М. Рішення Європейського Суду з прав людини: до характеристики концептуально-методичних засад їх обґрунтування // Практика Європейського Суду з прав людини: Рішення, Коментарі. – 1999. № 1. – С. 358.
5.Шевчук С.В., Рудий В.Н. До питання про приведення законодавства України про охорону здоров’я у відповідність з правовими стандартами Ради Європи / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції.. Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1998. – С. 434-436.
6.Рафальский О. Станет ли Украина социальным государством? //Известия. Украинский выпуск. – 2002. – 27 февр.
7.Права человека. Учебник для вузов / отв. ред. Лукашева Е.А. – М.: Изд. Норма-инфра – М, 1999. – С. 168.
8.Вороніна М.А. Економічна складова реалізації конституційного права на охорону здоров’я / Конституція країни - основа модернізації держави та суспільства. – Х.: “Право”, 2001, - С. 206.
9.Кормич Л.І. Пріоритет прав людини як умова демократичних трансформацій суспільства / Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип.. 13-14. – Одеса: Юрид. Літ-ра, 2002. – С. 11-12.
10.Ярошенко О.М. Конституція України та її роль у захисті соціальних прав громадян України / Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. – Х.: Право, 2001. – С. 212.
11.Матеріали сьомого українсько-німецького колоквіуму з питань конституційного права та конституційного судочинства “Основні соціальні права людини і громадянина та державні гарантії їх реалізації”. – К., 2002. – С.1.