К у р с о в а р о б о т а

на тему:

“Представництво (довіреність)”

План

Вступ

1.Представництво:

1.Поняття та види представництва.

2.Повноваження представника і їх особливості.

3.Представництво без повноважень при укладенні угод.

2.Довіреність:

4.Поняття довіреності:

а) форма довіреності;

б) строк довіреності.

5. Припинення довіреності. Передоручення.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Історичною подією для українського народу стало прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України, яка започаткувала політичні, правові, економічні та соціальні засади розбудови Української держави.

Згодом Законом України ”Про економічну самостійність Української РСР” були визначені зміст, мета та основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави. Нині на розгляді Верховної Ради України перебуває проект нового Цивільного кодексу України, який називають “економічною конституцією”. І недарма, адже від ефективності цивільно-правового регулювання залежить успіх ринкових реформ в Україні, оскільки продовжується процес формування нової правової системи, складовою частиною якої є цивільне право.

Протягом останніх десяти років в Україні активно формувався принципово новий інститут права власності, в якому центральне місце посів Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 року. Положення цього закону стали визначальними для прийняття низки інших законів у сфері виробничої діяльності та підприємництва.

Прийнята у 1996 році Конституція України закріпила право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності [1, ст.41].

Проте існують певні обставини, через які особа не може здійснювати певні дії – в силу закону або через фізичні вади. Тоді задля реалізації свого права потрібна особа, яка б представляла її, тобто була представником. Визначення поняття представництва, його класифікація є метою опрацювання даної курсової роботи. Досить важливо є визначити повноваження представника, а також представництво без повноважень.

Актуальним є процес передачі повноважень представнику для вираження інтересів цієї особи у відносинах з іншими. Яким чином оформлюється довіреність і скільки вона триває, як здійснюється передоручення і які наслідки воно породжує ? На ці та деякі інші запитання я спробую дати відповідь в ході опрацювання цієї роботи.

Поняття та види представництва

До інституту цивільної правосуб’єктності безпосередньо примикає інший інститут – представництво і довіреність. І дійсно, в житті часто трапляються випадки, коли суб’єкти цивільного права – громадяни (фізичні особи) і організації (юридичні особи) – при реалізації своєї правоздатності або здійсненні своїх суб’єктивних прав і обов’язків за тих чи інших обставин позбавлені здатності або можливості самостійно здійснювати необхідні юридичні дії. Інакше кажучи, ті чи інші перешкоди, які можуть носити юридичний або фактичний характер, повинні враховуватися не тільки на стадії здійснення прав і виконання обов’язків, а й на стадії виникнення або припинення таких обов’язків.

До юридичних перешкод прийнято відносити такі обставини реальної дійсності, які за законом не дозволяють суб’єктам права (хоча і правоздатним) взяти безпосередню участь (тобто самостійно) в укладенні, здійсненні та припиненні угод. Наприклад, за неповнолітніх, які не досягли 15 років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони мають право учиняти лише дрібні побутові угоди [2, ст.14].

Аналогічно вирішується питання і в тих випадках, коли особа за рішенням суду визнається недієздатною. Так, громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним і над ним встановлюється опіка. Від його імені угоди укладає опікун, причому без винятків [2, ст.16].

Юридичною перешкодою для керівників філіалів і представництв юридичних осіб виступати від свого імені (як органам) є, наприклад, правила ст..31, за яким керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи [2, ч.2 ст.31].

Таким чином, представництвом слід вважати такі цивільні правовідносини, в яких одна особа (представник), діючи в межах наданих їй повноважень,створює, змінює і припиняє від імені іншої особи, яку представляють, та в її інтересах цивільні права і обов’язки при здійсненні угод та інших дій з третіми особами. Угода, укладена представником у межах наданих йому повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки особи, яку представляють [2, ст.62].

Суб’єктами представництва виступають представник і особа, яку представляють. Остання вступає в правовий зв’язок з третіми особами завдяки діям свого представника. Особою, яку представляють, може бути як громадянин, так і організація.

На відміну від осіб, яких представляють, представниками може виступати менш широке коло осіб. Частіше за все обов’язки представника покладаються на громадян, які обов’язково повинні володіти достатнім обсягом дієздатності. Як правило, ними є повнолітні, тобто особи, які досягли 18 років [2, ст.11].

У спеціальному законодавстві іноді передбачаються випадки, коли та чи інша особа, хоча і дієздатна, не може виступати як представник. Так, за ЦПК не можуть бути представниками особи, виключені із колегії адвокатів, судді, слідчі і прокурори, крім випадків, коли вони діють як батьки, опікуни, піклувальники або представники відповідного суду чи органу прокуратури, що є стороною в справі [3, ст.116].

За загальним правилом не можуть бути представниками особи, які не досягли повноліття або над якими встановлена опіка чи піклування. І це тому, що представник хоча і діє від імені особи, яку представляє, в разі укладення угоди виражає все ж таки власну волю при реалізації повноважень в інтересах особи, яку він представляє. В зв’язку з цим важливо відрізняти представника, наприклад, від посильного, посередника.

Так, посильний не укладає угоду, коли передає волю однієї особи другій. Це може бути