Неустойка може бути у формі штрафу і пені. Так, пеня встановлюється і застосовується сторонами договору у випадках прострочення виконання зобов’язання, а її розмір визначається виключно в процентному відношенні до суми зобов’язання, що не виконане в установлений строк.

При цьому неустойка у вигляді пені характеризується „нарощуванням” свого розміру, оскільки вона стягується за кожний наступний проміжок часу при невиконанні зобов’язання, що триває.

Штраф, маючи стимулюючу функцію, застосовується не тільки при простроченні виконання зобов’язання, але й з інших підстав: невідповідність якості, кількості, стандартам та іншим умовам договору. Розмір штрафу встановлюється у вигляді відсотку або в обумовленій кількості сторонами сумі.

Неустойка може визначатися законом або договором. Одним з приладів визначення неустойки в законі є відповідні положення Закону України „Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 року. Відповідно до ч. 5 ст. 29 цього Закону в разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1% вартості внесених інвестицій за кожний день прострочення; в разі не розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій на день подачі позову про розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10% загального обсягу інвестицій.

Встановлення неустойки законом не виключає можливості визначення її у договорі. Згідно ст. 180 Цивільного кодексу УРСР угода про неустойку (штраф, пеню) має бути укладена в письмовій формі. Наявність письмового договору (або відповідної умови) про неустойку є обов’язковим у тих випадках, коли вимога про стягнення неустойки заснована не тільки на договорі. Наприклад, у грошовому зобов’язанні сторони можуть не встановлювати розмір неустойки, оскільки за ст. 214 Цивільного кодексу УРСР боржник, який прострочив виконання грошових зобов’язань, на вимогу кредитора сплачує, зокрема, 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Якщо сторони все ж встановили в договорі відповідальність за прострочення виконання грошового зобов’язання, її розмір обмежуватиметься подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Якщо один і той же вид неустойки передбачений і законом, і договором, стягується неустойка більшого розміру. Неустойка, що передбачена тільки законом, підлягає стягненню з боржника в усіх випадках наявності зобов’язання, незалежно від підстав його виникнення, за умови дотримання всіх інших умов обґрунтування стягнення.

Неустойка визначається і сплачується в грошовому вигляді. Встановлення в договорі (угоді) забезпечення виконання зобов’язань шляхом нарахування неустойки виключно в натурі, без визначення грошової суми, суперечить чинному законодавству.

Крім вищеназваних основних способів захисту цивільних прав можуть застосовуватись й інші заходи впливу на порушника права, що охороняється законом. До таких заходів впливу можна віднести: розірвання договору або зміна його умов; припинення відвантаження продукції покупцеві у випадку, якщо він несвоєчасно оплатив раніше поставлену продукцію; відмова від прийняття продукції, яка не відповідає вимогам стандартів; переведення платника на акредитивну форму розрахунків. Нарівні в з вище переліченими способами важливе значення мають такі способи цивільно-правового захисту, які знаходять своє застосовування в сфері підприємницької діяльності. До таких способів можна віднести: визнання недійсними (частково або повністю) актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству та порушують права, що охороняються законом, та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності; повернення з бюджету санкцій або на будь-яких інших підставах контролюючими органами в безперечному порядку.

Механізм захисту прав та законних інтересів субєктів підприємницької діяльності становлять об’єктивно наявні можливості для реалізації вищенаведених способів захисту. До них можна віднести: врегулювання спору у позасудовому порядку, розгляд і вирішення заяв, скарг та інших документів органами виконавчої влади у порядку підлеглості, надання захисту правоохоронними органами в межах її компетенції, нотаріальний захист, судовий захист (в тому числі – Конституційним судом України. загальними судами, господарськими і третейськими судами).

Будь-яка зацікавлена особа вправі звернутися до суду за захистом права, що порушено чи оспорюється, або інтересу ,що охороняється законом. Відмова від права на звернення до суду недійсна. Відповідно до Конституції України кожній людині гарантовано право звертання до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод.

Спори між організаціями, як правило, розглядаються господарськими судами. Суд є незалежним органом у вирішенні суперечок. Які виникають між юридичними особами та іншими органами, в тому числі і суперечок про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств і організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та інтереси підприємств та організацій, що охороняється законом.

Законом встановлений обов’язків досудовий порядок урегулювання суперечки шляхом пред’явлення претензій по більшості справ, що розглядаються в господарському суді. Підприємства і організації, чиї права та законні інтереси порушені, з метою безпосереднього урегулювання суперечки з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Якщо сторона, що пред’явила позов, порушила дане положення, то він повертається без розгляду. Порядок пред’явлення і розгляду претензій підприємствами, установами і організаціями регулюється Господарським процесуальним кодексом України.

Суперечка про порушення права може бути розглянута також третейським судом. Третейськими судами можуть бути розглянуті будь-які спори, за винятком суперечок між громадянами, які витікають із трудових та сімейних відносин.

1.2. Кримінально-правовий захист

Кримінально-правовий захист у сфері