Але не всі товари, які реалізуються торгівельними підприємствами, мають сертифікати, що підтверджують їх безпечність для життя і здоров'я споживачів, велика кількість фальсифікованих товарів, товарів із простроченими термінами придатності, без відповідних інструкцій реалізуються через торговельну мережу.

Придбання споживачем товару неналежної якості призводить до небажаних негативних наслідків. Зокрема, споживач позбавляється комфорту, можливості користуватися річчю за призначенням. Використання речі з недоліками може призвести до заподіяння шкоди його життю, здоров'ю, майну тощо. У зв'язку з цим для нього першочергового значення набуває якнайшвидшого відновлення порушеного права та усунення негативних наслідків. Звичайно, дисциплінований та добросовісний продавець (виготівник) може сам оперативно усунути негативні наслідки. До інших – необхідно вживати заходи примусового впливу. Тому важливе значення для споживачів має встановлення їх порушених прав. Для цього законодавством передбачаються відповідні санкції щодо продавців (виготівників).

Випуск на товарний ринок (відповідно до ст. 227 КкУ) або інша реалізація споживачем недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або не комплектної продукція та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, - караються штрафом від 100 – 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, - караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від 100 до 200 годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність на строк до трьох років.

1.3. Адміністративно-правовий захист.

Адміністративно-правовий захист у сфері підприємництва є ширшим, ніж кримінально-правовий, оскільки охоплює не тільки відповідальність за порушення прав т законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, а й встановлює процедуру відомчого захисту (розгляд і вирішення заяв, скарг та інших документів органами виконавчої влади у порядку підлеглості).

Законом від 07.02.91 р. „Про підприємництво” гарантується право громадян України і іноземних громадян займатися підприємницькою діяльністю (крім тих категорій громадян, яким закон забороняє займатися цією діяльністю.

Згідно з Законом підприємством вважається безпосередня, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності, у порядку встановленому законодавством. Для заняття підприємницькою діяльністю фізичні і юридичні особи зобов’язані зареєструватися як суб’єкти підприємницької діяльності в відповідності з Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 25.05.98 р.

В відповідності з ст. 3 Закону України „Про підприємництво” підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно різну діяльність, що не суперечить чинному законодавству. При цьому законодавством встановлені визначені обмеження які забороняють займатися деяким видами діяльності, або потрібна ліцензія на заняття підприємницькою діяльністю.

Стаття 164 передбачає відповідальність за два самостійних правопорушення:

заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрацій;

заняття господарською діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії) таким видом підприємницької діяльності, який потребує ліцензування.

Безпосереднім об’єктом права порушення є встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності. Об’єктивна сторона здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації відноситься до діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, надання послуг і зайняття торгівлею без державної реєстрації такої діяльності. З суб’єктивної сторони правопорушення характеризується виною в формі прямого умислу і з спеціальною ціллю – отримання прибутку від підприємницької діяльності. Суб’єктом порушення можуть бути фізичні особи, які досягли шістнадцятирічного віку. Об’єктивна сторона здійснення господарської діяльності, без спеціального дозволу (ліцензії), отримання якого передбачено законом, складається з здійснення як фізичними, так і юридичними особами видів діяльності, для здійснення яких необхідно отримати дозвіл, який видається органам виконавчої влади, визначеного Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноваженим органом для ліцензування деяких видів господарської діяльності.

В відповідності до ст. 1 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” під господарською діяльністю розуміється люба діяльність, в тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, яка пов’язана з виготовленням продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Вичерпний перелік видів діяльності, які можуть здійснюватися після отримання спеціального дозволу (ліцензії) встановлено в ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. З суб’єктивної сторони правопорушення характеризуються тільки з умисною, спеціальною ціллю – отримання прибутку від здійснення без ліцензії видів діяльності, які потребують ліцензування. Суб’єктом правопорушення можуть бути фізичні особи, які досягли 18 річного віку і зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, а також посадові особи юридичних осіб, які здійснюють реєстрацію і без відповідного дозволу (ліцензії).

Частина 3 ст. 42 Конституції України визначає, що держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним положенням на ринку, неправомірне обмеження конкуренції і недобросовісної конкуренції. Види і границі монополії визначаються законом. В відповідності з ст. 1 Закону України „Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” поняття конкуренція – визначається як змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них подіяти на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів. які потрібні споживачу.

В Законі України „Про захист від недобросовісної конкуренції” поняття недобросовісна конкуренція визначена як певна діяльність в