Правові принципи захисту від недобросовісної конкуренції визначаються Законом „Про захист від недобросовісної конкуренції”. Стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення виділяє три види правопорушень: а) неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших визначень і рекламних матеріалів; б) дискредитація; в) розголошення комерційної таємниці.

Неправомірним являється використання без дозволу уповноваженої на це особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших знаків, а також рекламних матеріалів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю другого господарюючого суб’єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

Використання в фірм енному найменуванні власного імені фізичної особи не признається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відрізняючий елемент, який виключає змішування з діяльністю другого господарюючого суб’єкта (підприємця). Неправомірне використання товару другого виробника являє собою ввід в господарюючий оборот під своєю маркою товару другого виробника шляхом зміни марки виробника без дозволу уповноваженої на це особи. Копіювання зовнішнього виду виробу являє собою відтворення зовнішнього виду виробу іншого господарюючого суб’єкта (підприємця); ввід його в господарський оборот без однозначної вказівки виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).

Дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця) являє собою розповсюдження в певній формі неправдивих, неточних і неповних відомостей, які пов’язані з особою або діяльністю господарюючого суб’єкта (підприємця), які спричинили або могли спричинити збитки ділової репутації господарюючого суб’єкта (підприємця).

Розголошення комерційної таємниці являє собою ознайомлення другої особи без дозволу уповноваженої особи з інформацією, яка являє собою комерційну таємницю. Неправомірне використання комерційної таємниці являє собою втручання в виробництво або облік при плануванні або здійсненні підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої особи неправомірно отриманої інформації. Під комерційною таємницею підприємства слід розуміти інформацію, яка пов’язана з виробництвом, технічною інформацією, управлінням, фінансами і іншою діяльністю підприємця, яка не являє собою державну таємницю. Розголошення якої може нанести збитки його інтересам. Зміст і об’єм інформації, яка складає собою комерційну таємницю, порядок її захисту визначається керівництвом підприємця.

Конфіденційна інформація – це інформація, яка знаходиться в володінні, користуванні і розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і розповсюджується за їх бажанням в відповідності з передбаченими умовами. Указані способи самостійно визначають приналежність інформації до конфіденційної і встановлюють для неї систему захисту.

Об’єктом даного правопорушення являються суспільні відносини, які пов’язані з регулюванням господарською (підприємницькою) діяльністю в цілях пересічення недобросовісної конкуренції. Суб’єктом – являється господарюючий суб’єкт (підприємець) – юридичні особи і їх об'єднання, а також юридичні особи, їх об'єднання і об'єднання громадян, які не являються господарюючими суб’єктами (підприємцями); громадяни. Які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і громадяни, які не являться підприємцями.

Справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним комітетом України і його територіальними відділеннями в порядку, визначеному Законом України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, Законом України „Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”, Законом України „Про Антимонопольний комітет України” і іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 1661 Кодексу України про адміністративні правопорушення і в відповідності до ст. 1 Закону України „Про обмеження монополізмі і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” монопольним становищем признається домінуюче становище суб’єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб’єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку визначеного товару. Монопольним визнається становище субєкта господарювання, для якого на ринку визначеного товару перевищує 35 відсотків.

Зловживання монопольним становищем – нав’язування умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або допоміжних умов, які не торкаються предмету договору, в тому числі нав’язування товару, виїмка з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку і встановлення монопольних цін, частковий або повний відказ від реалізації або закупки товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін, інші дії, направлені на створення перепонів доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємств, встановлення монопольних цін на свої товари, також дискримінаційних цін, які обмежують права окремих споживачів.

Об’єкт правопорушення – суспільні відносини, які пов’язані з обмеженням і попередженням монополізму на ринку.

Суб’єктом правопорушення може бути лиш суб’єкт господарювання – юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми і форми власності або фізична особа, яка займається діяльністю по виробництву, реалізації, покупці товарів, іншою господарською діяльністю, всі юридичні і фізичні особи, які здійснюють контроль за суб’єктами господарювання, група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька із них здійснює контроль за іншими, також органи державної влади, орган місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління і контролю за діяльністю по виробництву, реалізації, покупці товарів або іншої господарської діяльності.

Особливістю цього виду правопорушення являється здійснення суб’єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку, таких дій, які б були неможливі в умовах ефективної конкуренції на ринку, тобто отримання підприємцем прибутку, обумовленого не ефективністю діяльності або високим виробництвом, а неправомірним використанням ним свого домінуючого