Кримінальна відповідальність

Право верховної влади карати за злочини ґрунтується на необхідності захищати довірене їм суспільне благо від узурпації його приватними особами.

Чезаре Беккаріа

1. Кримінальний кодекс та межі його дії

Конституцією України встановлено: діяння, які є злочи-нами, і відповідальність за них можуть визначатися виключно законами України. Будь-які інші нормативно-правові акти (як-от укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти мініс-терств і відомств України) не можуть вирішувати цих пи-тань. Таким чином, після прийняття Конституції України в нашому праві остаточно закріплено класичне правило nullum crimen mulla poena sine lege («без вказівки закону немає ні злочину, ні покарання»).

Кримінальний кодекс (КК) є основним кримінальним законом, який діє в Україні. Якщо виникає необхідність визнати злочинами нові види небезпечної для суспільства поведінки, посилити чи пом'якшити відповідальність за вже передбачені злочини або іншим чином удосконалити кримі-нальне законодавство, це може бути зроблено тільки прий-няттям закону про внесення змін і доповнень до Кримі-нального кодексу; законодавець майже ніколи не допускає прийняття окремих кримінальних законів, які діяли б пара-лельно з кодексом.

Кримінальний кодекс складається із Загальної та Особ-ливої частин. Перша з них містить загальні положення, які стосуються кримінальної відповідальності,—це правила щодо меж дії кримінального закону, поняття злочину, вини, стадій злочинної діяльності, співучасті, перелік видів пока-рань, правила щодо призначення покарання, строків дав-ності, судимості тощо. Особлива частина складається із статей, в яких дано описи конкретних злочинів і вказано, які покарання суд може призначати за вчинення того чи іншого злочину.

Дія норм Кримінального кодексу України обмежується певним простором, часом та колом осіб.

Кримінальний кодекс поширюється на всі злочини, вчинені на території України; ця територія і є простором дії КК. Застосування кримінального закону України до злочи-нів, учинених поза межами України, може мати місце лише в окремих випадках, прямо обумовлених законом.

Злочини, розпочаті в інших державах і продовжені чи закінчені на українській території, також вважаються вчине-ними в Україні.

Дія Кримінального кодексу поширюється на всіх осіб, які вчинили злочини на території України, тобто на грома-дян України, іноземців та осіб без громадянства, за винят-ком тих, які згідно з нормами міжнародного права мають дипломатичний імунітет. Ці особи за вчинені на території України злочини можуть бути піддані кримінальній відпові-дальності за законами України лише в разі згоди на це країни чи міжнародної організації, представниками якої вони є.

Ст. 29 Конституції України встановлює, що громадянин України не може бути виданий іноземній державі. Це правило поширюється і на ті випадки, коли іноземна держава хоче покарати українського громадянина за вчинений на її тери-торії злочин. Видача з цією самою метою іноземців чи осіб без громадянства може мати місце, якщо вона передбачена відповідними міжнародними договорами.

Юридична сила кримінально-правової норми обмежуєть-ся також і часом дії цієї норми. Тут застосовується загальне правило: дії винного мають розглядатися за тим криміналь-ним законом, який був чинним на момент скоєння злочи-ну. Нові кримінально-правові норми, прийняті пізніше, не поширюються на цей злочин. Винятком є лише той випа-док, коли новий закон скасовує відповідальність, пом'як-шує покарання або ж іншим чином покращує становище винної особи. Такий закон має зворотну силу, тобто поши-рюється і на діяння, вчинені до введення його в дію. Тому якщо 20 січня А. вчинив злочин, за який передбачене пока-рання до 10 років позбавлення волі, а 20 лютого набрав чинності закон про зміни й доповнення до КК, який перед-бачає зниження покарання за цей злочин до 7 років, то суд визначатиме покарання для А. з урахуванням цього закону і не може призначити більш як 7 років.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Цивільні права охороняються законом...

Цивільний кодекс України (ст. 5)

1. Особливості цивільно-правової відповідальності

Як правило, сторони до-бровільно виконують свої цивільно-правові зобов'язан-ня належним чином. Але якщо Ви, наприклад, домовилися з однокласником, що він придбає для Вас якусь річ (диск, відеокасету тощо) протягом тижня, і не просто домовились, але й передали йому для цього власні гроші, а він не вико-нав свого зобов'язання, то, звичайно, Вам це не сподобається. Є багато різноманітних засобів впливу на поруш-ника, але з точки зору цивільного законодавства у цьому випадку слід говорити про невиконання укладеної Вами угоди. З метою запобігання подібних правопорушень та усунення їх наслідків використовується цивільно-правова відповідальність.

Цивільно-правовою відповідальністю визнається одна із форм юридичної відповідальності, суттю якої є застосування встановленого цивільним законодавством заходу примусового впливу (санкції) до порушника цивільних прав та обов'язків. Причому цей вплив полягає у покладенні на порушника насамперед невигідних наслідків здебільшого майнового характеру — відшкодування збитків, сплату неустойки (штрафу, пені), відшкодування шкоди.

Як і всі види відповідальності, цивільно-правова відпові-дальність має свої особливості, головними із яких є; 1) майновий характер; 2) компенсаційний характер (мета цивільно-правової відповідальності полягає у поновленні порушених майнових прав кредитора, і її розмір за звичайних умов має відповіда-ти розміру завданих збитків);

3) додатковий характер для порушника, оскільки, як правило, боржник не звільняється від виконання зобов'я-зання в натурі.

Важливе значення для цивільно-правової відповідальнос-ті має її форма, під якою розуміють форму прояву тих додаткових обтяжень, що накладаються на правопорушни-ка. Серед цих форм вирізняється відшкодування збитків.

Зумовлено це тим, що здебільшого наслідком порушення цивільних прав є саме збитки. Тому ця форма відповідаль-ності має загальне значення і застосовується у всіх випад-ках, якщо законом або договором не встановлено інше.

Під збитками розуміють ті негативні наслідки, які наста-ли для потерпілого від цивільного правопорушення. Вони складаються з реальної шкоди