У зобов'язаннях формою відповідальності може виступа-ти також неустойка (штраф, пеня) — грошова сума, яку боржник має сплатити кредитору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. При цьому збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою. Зако-ном чи договором можуть бути передбачені такі випадки: коли допускається стягнення тільки неустойки, але не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку; коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка, або збитки.

У цивільному праві відшкодовується також моральна шкода, яка полягає в душевних і фізичних стражданнях потерпілого. Причому відшкодовуватися можуть і суто ду-шевні страждання. Однак право на компенсацію моральної шкоди виникає лише у випадках, зазначених законом або договором. Розмір відшкодування визначається судом, але не може бути менше від п'яти мінімальних розмірів заробіт-ної плати. Моральна шкода відшкодовується у грошовій або іншій матеріальній формі незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Отже, за загальним правилом шкода, заподіяна особі чи майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, котра заподіяла шкоду, у повному обсязі. Слід зазначити, що організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Присуджуючи відшкодування шкоди, судовий орган зо-бов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити пошко-джену річ та ін.) або цілком відшкодувати заподіяні збитки.

МАТЕРІАЛЬНА І ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Звільнення себе від праці є зло-чинним.

Л. Толстой

1. Особливості матеріальної і дисциплінарної відповідальності.

Головна особливість відповідальність дальності, яка застосовується у трудових правовідноси-нах, полягає в тому, що в ній поєднується матеріальна відповідальність, яка за своєю природою є майновою, а отже компенсаційною, та дисцип-лінарна, яка є засобом примусу.

Відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП) пра-цівники повинні працювати чесно й сумлінно, додержувати дисципліни праці, своєчасно й точно виконувати розпоряд-ження власника або уповноваженого ним органу, додержу-вати технологічної дисципліни, вимог з охорони праці, тех-ніки безпеки та виробничої санітарії, берегти й зміцнювати власність підприємства, організації, установи, де вони пра-цюють, тобто додержуватись трудової дисципліни. При цьому трудова дисципліна забезпечується, зокрема, і при-тягненням працівника до відповідальності у разі невиконан-ня або неналежного виконання ним своїх обов'язків.

2. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації.

Закон встановлює обов'язок, працівника дбайливо ставитися до майна підприємства. Звідси випливає, що праців-ники мають нести матеріаль-ну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству вна-слідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Матеріальна відповідальність є досить специфічним видом майнової відповідальності і являє собою обов'язок праців-ника відповісти перед роботодавцем за здійснене майнове правопорушення і відшкодувати йому заподіяну шкоду в установлених законодавством порядку і розмірах. При цьому майновим правопорушенням є винне протиправне за-подіяння шкоди працівником майну підприємства, на якому він працює.

Зауважимо водночас, що на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка належить до кате-горії нормального виробниче-господарського риску, а та-кож за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

На відміну від цивільного права у трудовому праві стягується лише пряма дійсна шкода, тобто шкода, заподіяна реально існуючому майну, а втрачена вигода не відшкодо-вується. Отже, на працівників не може бути покладена відповідальність за неодержані прибутки.

Ще одна особливість майнового правопорушення поля-гає в тому, що його суб'єктом може бути поряд з окремим працівником і колективне утворення. Законодавством пе-редбачено, що за спільного виконання працівниками окре-мих робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі ви-робництва переданих їм цінностей, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Матеріальна відповідальність існує у трьох видах: 1) обмежена; 2) повна; 3) підвищена.

За загальним правилом за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місяч-ного заробітку; отже, йдеться про обмежену матеріальну відповідальність.

Матеріальна відповідальність у сумі більш як середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначе-них законодавством. Наприклад, матеріальну відповідаль-ність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини під-приємству, працівники несуть у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відпо-відальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно або інші цінності були одержані працівни-ком під звіт за разовою довіреністю або за іншими разови-ми документами; 3) шкоди заподіяно діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди заподіяно працівником, який був у нетверезому стані, і в деяких інших встановлених законом випадках.

У разі, якщо шкода заподіяна підприємству розкрадан-ням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих

видів майна (наприклад, дорогоцінних металів), а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, законодавством встановлюється підви-щений порівняно з заподіяною шкодою розмір матеріальної відповідальності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її цілком або частково або передати для покриття