заподіяної шкоди рівноцінне майно чи поправити пошкод-жене. Якщо ж він не згодний добровільно покрити завдану шкоду, її відшкодування відбувається таким чином. По-криття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпоря-дженням керівника підприємства через відрахування із за-робітної плати працівника. У решті випадків покриття шко-ди забезпечується шляхом подання позову до суду.
Зазначимо, що для покладення на працівника матеріаль-ної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довес-ти наявність умов, за яких працівник несе таку відповідаль-ність (протиправність, вину та ін.). Матеріальна відпові-дальність може бути покладена на працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
3. Матеріальна відповідаль-ність підприємства, установи або організації.
Серед випадків, коли під-приємство несе відповідаль-ність перед працівником, особливої уваги заслуговує
відповідальність за шкоду, заподіяну працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, зв'язаним із виконанням трудових обов'язків. Вважаються зв'язаними з виконанням трудових обов'язків травми та професійні захворювання, які сталися не лише під час безпосереднього їх виконання, а й у деяких інших випадках, наприклад під час проїзду на роботу.
Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкод-женням здоров'я, складається з: 1) виплати втраченого заробітку або відповідної його частини залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; 2) виплати в установлених випадках одноразової допомоги; 3) компенса-ції витрат на медичну й соціальну допомогу (посилене хар-чування, протезування, сторонній догляд тощо); 4) компен-сації за моральну шкоду.
У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини втраченого заробітку) мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Зазначимо, що роботодавець звільняється від відшкоду-вання шкоди лише у разі, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.