одного працюючого у недержавному секторі суттєво більші, попри його меншу капіталомісткість, а також більш рівномірно розподілені по галузях. Таким чином, переважно за рахунок саме недержавного сектору частка інвестицій в активні фонди останнім часом істотно зросла й у багатьох галузях перевищує 50%.
Серед державних підприємств набагато частіше зустрічаються патерналістські настрої та очікування пільг від держави. Це не дивно, зважаючи на те, що 16-18% державних і тільки 4-6% недержавних підприємств отримували субсидії протягом 2000 року. Але зв’язок субсидій з економічною поведінкою підприємств виявився значущим тільки для недержавного сектору: доступ до субсидій істотно гальмує як активну, так і інвестиційну реструктуризацію підприємств, що доводить негативну залежність від субсидування. Більш того, серед підприємств, що отримують прямі чи приховані субсидії, не спостерігається залежності інвестування від показників ділової культури – бізнес-планування та маркетингу, тобто ці підприємства недержавного сектору виглядають гірше навіть за державні. Таким чином, постачання додаткових ресурсів через субсидування (відкрите чи приховане) не сприяє реструктуризації, а навпаки, дозволяє підприємствам відтягувати її. Крім того, у недержавному секторі державна підтримка сильно пов’язана з патерналізмом.
Використана література:
Приватизація в Україні: перспективи та проблеми // Економіка. – 2000. - №3.
Економічний словник-довідник. – К., 2001.